Чвара королів

Далі пішли четверо нижчого роду, які відзначилися у битві: одноокий лицар, пан Пилип Підбор, що вбив князя Бриса Карона у двобої; охочекомонний латник Лотор Брюн, що прорубав собі дорогу крізь півсотні фосовеївських щитників, захопив у полон пана Джона зеленого яблука та вбив пана Бріана і пана Едвида червоного яблука, чим заслужив собі прізвисько Лотор З’їж-Яблучко; Віліт, сивий списник на службі в пана Гариса Звихта, який витяг хазяїна з-під напівмертвого коня і захистив від десятку нападників; рожевощокий зброєносець з першим пухом на обличчі, що звався Джосмин Пекледон, а в бою вбив двох лицарів, поранив третього та захопив у полон ще двох, хоча самому було років з чотирнадцять. Віліта принесли до палати на ношах, бо він потерпав від тяжких ран.

Пан Кеван зайняв місце коло брата, князя Тайвина. Коли герольди оголосили про звитяги усіх інших сміливців, він підвівся і мовив:

— З волі та бажання його милості цих хоробрих вояків буде винагороджено за їхні відважні діяння. Король ухвалює, що віднині пан Пилип стає князем Пилипом дому Підбор і отримує всі землі, привілеї та статки дому Карон. Лотор Брюн підноситься до лицарського стану і отримує землю та замок у річковому краю, які перейдуть йому наприкінці війни. Джосминові Пекледону жалується меч та повний лицарський обладунок, бойовий кінь з королівської стайні за його вибором та лицарське звання по досягненні належного віку. Нарешті, добродієві Віліту жалується спис зі срібними смугами на держалні, нова сталева кольчуга та повний шолом з заборолом. Окрім того, синів добродія Віліта буде взято на службу дому Ланістер у Кастерлі-на-Скелі — старшого за зброєносця, а меншого за джуру, щоб у належний час за вірну та ретельну службу вони могли отримати лицарське звання. Така є воля короля зі згоди Правиці та малої ради.

Наступними вшанували керманичів королівських бойових галер «Буйвітер», «Принц Аемон» та «Річкова стріла», а з ними і декого зі старшини на «Божій ласці», «Списі», «Шовковій панні» та «Твердолобому». Скільки Санса могла судити, їхній головний здобуток полягав у тому, що вони пережили битву на річці, чим могло похвалитися небагато людей. Галин Вогнечарник та майстри братства алхіміків теж отримали дяку від короля, а Галин — ще й княжий титул, хоча Санса помітила, що до нього не додали жодних земель або замків, а без них алхімікові судилося лишитися таким самим порожнім князем, як Варис.

Значно вагоміший княжий титул отримав пан Лансель Ланістер, якому відійшли землі, привілеї, замок та статки дому Даррі, чий останній малолітній князь загинув на війні у річковому краю, «не лишивши жодного спадкоємця законної крові Даррі, окрім брата у перших, байстрюка за народженням». Втім, пан Лансель сам за титулом не з’явився; подейкували, що поранення може коштувати йому руки до плеча або навіть життя. Казали, що Біс теж помирає від жахливої рани у голову.