КГБ СРСР. Спогади опера
- Автор: Ушенко Володимир
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «КГБ СРСР. Спогади опера». Краткое содержание книги:
Звичайно, більшість із нас, маю на увазі, мислячих людей, читали книги Віктора Суворова (Володимира Різуна), зокрема його «Акваріум». Але це книги віддалені від нашої буденної реальності, він висвітлює особливі стосунки в ГРУ. Це десь ніби далеко…
Володимир Ушенко, колишній офіцер КГБ, який порвав з цією організацією в 1991 році, за два тижні до так званого «путчу», викладає в своїх творах так ніби будні районного кагебешника і роботи цієї, дійсно, сатанинської організації. Пише він цікаво, захопливо, навіть із іронією і сарказмом. Хоча із фактів наведених ним випливають страшні картини нашої недавньої дійсності, беруть дрижаки…
Автор згадує в своїх оповіданнях таке: від шантажу і пресингу кагебешниками окремих ворогів «ворогів народу» в недалеких 60–х, 70–х і навіть 80–х роках багато з них стали неврастеніками, алкоголіками чи покінчили життя самогубством.
Володимир Ушенко без перебільшення можна сказати «оре цілину» в українській літературі, ніким не зачеплену. Автор «оре» майстерню, талановитою рукою цікаво викладає матеріал. Безумовно, цю книгу треба читати.
Присвячується оперуповноваженому московського управління КГБ капітану Віктору Орєхову, який свідомо постав проти радянської системи, захищав дисидентів, попереджував їх про підготовані гебешниками гострі заходи: обшуки, аудіо–і відеозаписи, телефонні прослушки, арешти. Був заарештований і засуджений на 8 років позбавлення волі, які відбув від дзвінка від дзвінка. Вини своєї не визнав, не каявся, а в листах керівництву СССР з місць ув'язнення доводив про неприпустимість використання спецслужб проти політичного інакомислення, однак марно.
В 1990–их зайнявся політичною діяльністю, співробітничав з комітетом «Гласность», був активістом «Демократического союза», політичним радником Валерії Новодворської.
В 1995–му році проти нього була сфабрикована кримінальна справа і його знову було засуджено на 3 роки.
Зараз живе в США, працює розносчиком піцци.
Далі сюди ляжуть документи про проведення різних експертиз: почерку, відбитків пальців, хімічний аналіз фарби, тканини, визначення місць їх виготовлення, підприємтсв постачальників, психологічний портрет об’єкта, попередній його опис. Будуть тут і орієнтівки всім підрозділам КДБ України по пошуку особи, що підпадає під опис об’єкта. Також тут буде і наказ: усі об’єкти по всіх справах, які були, є і будуть приміряти під «Художника–верхолаза».
Дані, що надійшли, були обраховані в обчислювальному центрі, оброблені в аналітичних підрозділах. Висновок: «Художник–верхолаз» не проявився.
На пошук об’єкта за спеціальним наказом було кинуто найгострішу зброю комітету – агентуру. Тисячі агентів опитувалися за спеціально виробленим опитувальником. Найкращі і найвідданіші були залучені до пошуку з частковим розкриттям предмету злочину. Відомості ж про злочин були засекречені.
Щоб не накликати на себе підозру, Сивий, який теж був опитаний на предмет пошуку самого себе, починає співпрацювати. Поки що довго і нудно шукає місто в яке виїхав Чужий. На його подив, за виконання цього завдання він отримує винагороду.
— Ось вам тридцять карбованців за працю.
— Давайте краще вже тридцять три.
— Якщо вам так треба, то нате вже сорок, – не розуміє іронії опер.
Далі Сивого зобов’язують розширити свої знайомства з художниками, як в своєму містечку, так і в Києві, і шукати, шукати, шукати особу, що схожа на таку, яка описана в опитувальнику. Вислуховувати, хто з художників знає про подію, хто з них займається альпінізмом, акробатикою, хто з них схвально відгукується про український буржуазний націоналізм, хто з них в той день був в Києві. І ні в якому разі не бути для них джерелом інформації про цю подію.
Спливали роки. А скільки подій в тодішньому Союзі – Олімпіада–80, її футбольний турнір в Києві і Афганістан, Московський фестиваль 1983 року, з’їзди КПРС, КПУ, комсомолу, форуми, візити закордонних лідерів. На сторожі безпеки всіх цих заходів стоїть КДБ. На всіх інструктажах по несенню служби на одну дошку з можливими терористами всі ті роки ставиться і «Художник–верхолаз». Мало того, наш герой ототожнюється за зразок тероризму. Роками офіцерам–оперативникам і агентурі прищеплюються переконання, що тероризм у нас може виходити тільки з українського буржуазного націоналізму. На цій тезі виховують покоління офіцерів. Втовкмачується, і не без успіху, думка, що любити Батьківщину можна тільки щиро ненавидячи українство.
Та й сьогодні спроба звернутися до об’єктивного вивчення таких постатей як Петлюра чи Бандера розцінюється як прояв войовничого українського націоналізму і антиросійської політики.
Страх і замкнутість стають рисами Сивого, він намагається поринути в роботу, пізно приходить додому, рано йде, обмежує свої стосунки з друзями і однодумцями. Але як ти обмежиш, коли вже почалася перебудова. Скільки надій, новин, починань. Однодумці гуртуються в Український культурологічний клуб, заявляє про себе Українська Гельсінська спілка, відроджується хор «Гомін», товариство «Громада».
Опер вимагає від Сивого спілкуватись з їх учасниками, вивчати, інформувати, протидіяти. Але Сивий вже не той, його слабкий протест надалі тільки посилюється.
А тим часом факти пробудження національної свідомості викликали і зворотню реакцію: «Цілком таємно. Активізувати роботу з протидії українському буржуазному націоналізму. Наявність у об’єктів ідей самовизначення України, розглядати як обтяжуючу обставину. До даного напряму службової діяльності залучити найбільш досвідчених працівників. Навіть якщо вони будуть працювати за рахунок послаблення робіт на інших ділянках. Допоміжним підрозділам заявки 5 управління, яке організовує роботу по цій лінії, виконувати негайно».
«Цілком таємно. Активізувати роботу по пошуку об’єкта «Художник–верхолаз». Багатолітній марний пошук дає підстави вважати, що об’єкт знаходиться в мережі агентурного апарату КДБ і знайомий з інструктажами та пошуковими заходами. Вивчити на предмет причетності до об’єкта всю агентуру, що працює і працювала по цій справі».
Тут треба сказати, що районні, так звані територіальні підрозділи – це зовсім не центральний апарат. Тут далеко від генералів, всього п’ять–вісім офіцерів, які тижнями пропадають чи в селах з агентурою, чи в кума на печі – спробуй, перевір. А тому перевірка Сивого на причетність до «Художника–верхолаза» проводилася геть погано. Не було проаналізовано його психологічного стану на момент акції, поведінка після акції та настирна цікавість у опера деталями справи.