Жак фаталіст і його пан
- Автор: Дидро Дени
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: Сучасність
- Переводчик: Іван Кошелівець
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Жак фаталіст і його пан». Краткое содержание книги:
Господиня з кумом пішли вниз, а господар лишився ще якусь мить; і коли він вийшов, Жак сказав своєму панові:
— Далебі дивний чоловік! А як же небо, яке наслало на нас цю негоду, бо ніби хотіло, щоб ви послухали історію мого кохання до кінця, чого воно тепер хоче?
Пан, розлігшися в своєму фотелі, позіхнув, постукав по табатирці й відповів:
— Нам доведеться, Жаку, ще не один день жити разом, принаймні...
Жак: Виходить так, що сьогодні небо хоче, щоб я мовчав, тобто воно хоче, щоб оповідала господиня. Вона така цокотуха, що нічого ліпшого їй і не треба. Що ж, хай говорить.
Пан: Тебе це, бачу, дратує.
Жак: Бо я теж люблю говорити.
Пан: Прийде черга й на тебе.
Жак: Може, й ні.
•••
Я чую, читачу, як ти кажеш, ось, мовляв, справжня розв'язка «Благодійного відлюдка».* Я так гадаю. Якби я був автором цієї п'єси, я ввів би такого персонажа, якого сприймали б як епізодичного, але він таким не був би. Цей персонаж появлявся б час від часу, і його присутність була б умотивована. За першим разом він прийшов би просити ласки; але страх, що його приймуть погано змусів би його відійти ще перед появою Джеронта. Під тиском появи в його домі судових виконавців він насмілився б удруге чекати Джеронта, але той відмовився б його прийняти. Нарешті, я увів би його в розв'язці, де він мав би точнісінько таку ролю, як селянин з господарем заїзду; він мав би, як і селянин, дочку, яку намірявся б примістити прибиральницею в модистки, і сина, якого забрав би з школи щоб віддати в найми; а сам себе прирік би на жебри, аж поки не надокучило б йому життя. Я показав би Благодійного Відлюдка у ногах цього персонажа; я показав би, як Благодійного Відлюдка відчитують так, як він того заслужив; він змушений був би благати всю родину, згромаджену навколо нього, щоб вона умовляла його боржника прийняти нову допомогу. Благодійний Відлюдок був би покараний, обіцяв би стати ліпшим; але в ту ж саму мить він повернувся б знову до своєї поганої звички, розгнівавшись на присутніх на сцені, які улесливими речами домагалися б вступу до його дому: «До дідька з церем...» Але він отямився б на півслові й лагідним тоном промовив до своїх племінниць; «Підійдіть, мої племінниці, дайте мені руки й ходімо».
— І щоб пов'язати цього персонажа з ходом дії, ви зробили б з нього протектора Джеронтового небожа?
Цілком правильно.
— І саме на прохання небожа дядько позичив би йому грошей?
Достеменно так.
— І ця позичка була б дядьковим докором племінникові?
Саме так.
— І саме така розв'язка цієї приємної п'єси була б генеральним повторенням, з усією родиною в повному складі, того, що він зробив перед тим з кожним з них окремо?
Правда ваша.
— І якби я колись зустрів пана Ґольдоні, я розповів би йому сцену св заїзді.
І добре зробив би, читачу, бо він така вправна людина, що з усього зуміє здобути належну користь.
Повернулася господиня, все ще тримаючи Ніколь на руках, і сказала:
— Сподіваюся, що ви матимете добрий обід; щойно прийшов браконьєр, а на сторожа панських маєтків не доведеться довго чекати...
По цій мові вона взяла собі стілець. А сівши, почала оповідати свою історію.
Господиня: Не слід довіряти челяді; нема гірших панам ворогів...
Жак: Пані, ви не знаєте, що говорите; є між челяддю добрі, є й погані, і можливо, що між слугами можна нарахувати більше порядних, ніж між панами.
Пан: Жаку, ти сам не помічаєш, що не туди говориш, і вдаєшся до тієї самої безтактности, яка тебе обурює.
Жак: Бо пани...
Пан: Бо слуги...
Тепер дивися, дорогий читачу, що мені може перешкодити зчинити велику бучу між цими трьома персонажами? Щоб Жак ухопив господиню за плечі і викинув її з хати; щоб Жака вхопив за плечі і викинув геть його пан; щоб пішов собі один тією дорогою, а другий іншою; і щоб ти, читачу, не почув ні історії господині, ні закінчення розповіді про кохання Жака? Заспокійся, такого я не зроблю. Таким робом господиня продовжує:
— Треба визнати, що як є дуже погані чоловіки, то є таки й дуже погані жінки.
Жак: І не треба далеко ходити, щоб їх побачити.
Господиня: Чого лізете, куди не треба? Я жінка, і мені вільно говорити про жінок усе, що мені хочеться; я зовсім не потребую вашого схвалення.