Дивовижна історія Мері Стенз

Час від часу той чи той редактор звертався до Бомона за порадою з приводу матеріалу, що був пов’язаний з політикою чи міг спричинитися до звинувачення в наклепі. Відповідальний редактор був найвищою інстанцією в цих питаннях, проте й він, у свою чергу, підлягав раді директорів видавничого концерну. Чарлз Хеннінгер, голова ради, мав розкішний кабінет поряд з Бомоновим і звідти керував усіма справами концерну “Стайн — Хеннінгер”, який, окрім “Очевидця”, видавав ще з півдесятка великих газет та журналів. Бомон був своєрідною сполучною ланкою між Хеннінгером, що репрезентував раду директорів, і редакторами, які, кожен у своїй галузі, фактично робили журнал.

Вибравши часинку, Дарк неохоче пішов до Старого, щоб поговорити з ним про свій репортаж. Він розумів, що питати схвалення в шефа — це не що інше, як спроба зняти з себе відповідальність, — адже він і сам добре знав, що можна друку вати в “Очевидці”, а чого не можна. Та, зважаючи на те, що репортаж зачіпав досить складні проблеми, а також на можливість (або, точніше, неминучість) втрати солідного рекламодавця, він визнав за краще заручитись Бомоновою згодою, хоч і знав наперед, що скаже Старий: давайте, мовляв, дійте, і начхати на всі наслідки.

Бомон був високий на зріст, років десь за п’ятдесят, з надто буйною, як на його вік, темною чуприною; він завжди носив світлі костюми й окуляри без оправи, що робили його трохи схожим на американця. Він привітно зустрів Дарка й уважно вислухав зміст майбутнього репортажу.

— Суть полягає в тому, що, все це чистісінький обман, — сказав на закінчення Дарк. — Біохімічний лікарський дослід над молодою жінкою висвітлюється як наслідок застосування “Врододію”.

— Саме так вони й кажуть? — спитав Бомон.

— Трохи іншими словами. Старий трюк з уявним взаємозв’язком. “Врододій” матиме в своєму складі деякі з речовин, що перетворили дівчину на фантастичну красуню, і буцімто зробить те саме з кожною жінкою, яка його вживатиме.

— Які ви маєте матеріали про клінічний дослід?

— Дещо є. Особисті свідчення дівчини, велика серія фотографій, плюс персональний таємний візит у дослідний відділ фабрики “Черіл”. Маємо також докладний життєпис доктора Джеймса Раффа. Цілком зрозуміло, що жоден поважний лікар не встряв би в таку рекламну авантюру, Цей Рафф кілька років тому був виключений з корпорації і відсидів у тюрмі за підпільний аборт, що спричинився до смерті пацієнтки.