Листи темних людей [UK]

36

Пусто балакун із Пессенека 1, курсор богослов'я, чернець ордену святого Вільгельма, шле незліченні вітання магістрові Ортуїну Грацію

«Од природи ми схильні до зла» — отак читаємо в «Очевидному» 2. Тому між людьми чуємо завсіди більш злого, ніж доброго. Недавно у Вормсі3 я диспутував з двома євреями й доводив їм, що їхні закони були скасовані Хри-стом і їхнє очікування месії є чистісінька безліпиця й вигадка, а для доказу я послався на пана Йоганна Пфеффер-корна з Кельна. Вони на се захихотали і сказали: «Ваш Йоганн Пфефферкорн із Кельна є найліпший лайдак. Не знає він ні в зуб єврейської мови і прийняв віру християнську для того, аби приховати свої мерзощі. Будучи іще євреєм у Моравії, він дав одній жінці ляпаса, аби вона не могла дивитись на прилавок, де міняли гроші, захопив понад двісті флоринів і чкурнув з ними. В іншому місці його засудили за крадіжку до повішення, але він зумів якимось побитом оминути покари. Ми бачили живовидяч-ки сію шибеницю, і багато віруючих християн її бачили, в тому числі й декотрі дворяни, котрих можемо вам назвати. Тим-то вам не личить посилатись на сього крадія». Тоді я впав у лють і одказав їм: «Брешете безсоромно, сучі євреї, якби у вас не було привілеїв 4, то я схопив би вас за волосся і викачав у гною. Усі-бо ви патякаєте таку скверну з ненависті до пана Йоганна Пфефферкорна. Він взірцевий і ревний християнин, як рідко хто в Кельні. Се я знаю з досвіду, бо ж він сповідається із своєю супруж-ницею у братів-проповідників, слухає дуже охоче службу божу, а коли священик піднімає святу євхаристію, тоді дивиться на неї з благоговінням, а не глядить на землю, через що з нього кепкують заздрісники. Глядить я^е він на землю хіба що тоді, коли відхаркується, а відхаркується він тому, що в нього набирається багацько харкотиння і вранці приймає ліки проти грудної слабості. Ви думаєте, що магістри в Кельні і бургомістри телепні, бо призначили його начальником великого шпиталю й розподілювачем солі? 5 Будьте певні, вони не вчинили б сього, якби він не був ревним католиком. Запевняю вас, що я передам йому все. до останнього слова, аби він міг боронити свою честь і вам здорово насолити, коли буде писати проти вашого ві-роісповідання. Ви, певно, скажете, що до нього прихильно ставляться магістри наші і бургомістри задля його вродливої супружниці. Се брехня, бо в бургомістрів самих є вродливі жони, а магістри наші не дбають про жінок, та й ніхто ще не чув, щоб якийсь магістр наш скоїв чужолож-ний гріх. Вона ж матрона таких непорочних звичаїв, рівної якій не знайти у всьому Кельні; вона воліла б радніше втратити око, аніж добру славу. До того ж я не раз чув од неї на власні вуха, що вона ще од матері своєї дізналася, що обрізані мужчини дають жінкам більше розкошів, ніж необрізані. Тому вона й сказала, що якщо її муж віддасть богові душу і вона вийде заміж за іншого, то і сей не повинен мати крайньої плоті. Отже, не належить йняти віри тому, що вона полюбляє бургомістрів, бо ж бургомістри не євреї і вони необрізані, як обрізаним є пан Йоганн Пфеф-феркорн. Через се оставте її в спокої, а то він зладить і проти вас трактат під назвою «Сполошний дзвін», як написав уже такий проти Рейхліна. Листа сього покажіть обов’язково пану Йоганнові Пфефферкорну, аби він удатно боронив себе од євреїв і Германа Буша. Пфеффер-корн — мій найкращий друг, він позичив мені десять флоринів, коли я одержав ступінь бакалавра богослов’я. Писано в Бонні, де Буш і його компанія обідали в заїзді «Гладкий півень».