Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі зареготав. Потім почув біля себе глухий стогін, озирнувся й побачив, що місіс Візлі ошелешено дивиться на цей плакат. її вуста рухалися, беззвучно вимовляючи назву: «Како-загустин».

- Їх замордують просто в ліжках!-прошепотіла вона.

- Ніколи! - заперечив Рон, що реготав разом з Гаррі, - Це ж класика!

І вони з Гаррі перші забігли в крамничку. Вона була забита покупцями; Гаррі не міг підступитися до полиць. Він роздивлявся коробки, що височіли аж до стелі - там було «Спецхарчування для спецсачкування», вдосконалене близнюками під час їхнього останнього незавершеного навчального року в Гоґвортсі; Гаррі помітив, що найшвидше розхапували пампушечки-зносаюшечки, бо на полиці залишилася тільки одна пошарпана коробка пампушок. Були ще кошики з фальшивими чарівними паличками - найдешевші з них, коли ними змахнути, просто перетворювалися на гумових курей чи на штани, а найдорожчі лупцювали необачного користувача по голові чи по шиї; були коробки з перами кількох різновидів: самонаповнювальні, самозвіряльні й самомудровідповідальні. Юрба трохи розступилася, й Гаррі зміг проштовхнутися до прилавка, перед яким галаслива зграйка захоплених десятирічних дітлахів стежила за крихітним дерев'яним чоловічком, що поволі піднімався по драбині до справжнісінької шибениці, яка стояла на коробці з написом: «Повішеник багаторазового використання - напиши літери або він повіситься!»

- «Патентовані чари для фантазій»…

Герміона спромоглася протиснутися до великого стенда біля прилавка й читала інформацію на звороті коробки з кольоровою фотографією привабливого юнака та розімлілої дівчини, що стояли на палубі піратської шхуни.

- «Одне просте закляття і ви переживете високоякісну, надзвичайно реалістичну півгодинну фантазію, що легко втискається в часові рамки звичайного шкільного уроку і практично не піддається виявленню (побічні ефекти включають відсутній вираз обличчя й незначне слиновиділення}. Не продається неповнолітнім.» Знаєш, - Герміона подивилася на Гаррі, - це й справді дивовижні чари!

- За це, Герміоно, - пролунав голос у них за спиною, - можеш отримати один набір безкоштовно.

Перед ними стояв сяючий Фред у пурпуровій мантії, що напрочуд личила до його вогнистого волосся.

- Як ся маєш, Гаррі? - Вони потисли руки. - А що з оком, Герміоно? - Ваш задерикуватий телескоп, - докірливо зізналася вона.

- Ти ба, я геть про нього забув, - забідкався Фред. - На…

Він вийняв з кишені якусь баночку і дав їй; вона боязко її розкрутила й побачила густу жовту пасту.

- Легенько намасти й за годину синця не буде,-порадив Фред. - Ми мусили винайти пристойний синцеусувач, й досі більшість наших виробів випробовуємо на собі.

Герміона нервувалася.

- А це безпечно?

- Аякже, - підбадьорив її Фред. - Ходімо, Гаррі, на екскурсію по крамниці. Герміона мастила пастою синець під оком, а Гаррі пішов за Фредом у дальній кут крамнички, де побачив стелаж з картярськими і мотузяними фокусами.