П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
Келен посміхнулася. Річард дійсно був незвичайною людиною — відмітна ознака чарівника.
Одного разу мисливці запросили його постріляти з лука по мішені. Річард несказанно їх здивував. Він увігнав всі стріли точно в центр, причому кожна подальша лягала поверх попередньої, дроблячи її на тріски.
Чарівний дар Річарда направляв стріли, хоча сам він тому не вірив. Він вважав, що це всього лише питання практики і вміння зосередитися. «Закликати ціль», ось як він це називав. Річард говорив, що закликає ціль, даючи всьому решту зникнути, і коли відчуває, що знайшов потрібну точку в повітрі, він спускає стрілу. Причому проробляє все це в одну мить.
Келен змушена була визнати, що, коли Річард вчив її стріляти, іноді вона відчувала те, про що він говорить. І те, що він її навчив, одного разу врятувало їй життя. Але все одно вона розуміла, що в цьому замішана магія.
Мисливці ставилися до Річарда з величезною повагою. І вміння стріляти з лука мало до цього лише непряме відношення. Було практично неможливо ставитися без належного пієтету до Річарда-з-характером. І раз Келен говорить, що він може стати невидимим, значить, так воно і є.
Але початкове його знайомства з племенем Тіни ледь не обернулося катастрофою. В найпершу зустріч з мисливцями, коли Келен привела його на рівнини, де жило плем'я, Річард неправильно сприйняв традиційне вітання у вигляді ляпасів і відважив могутнього ляпаса Савідліну, одному із старійшин племені. Цим діянням він мимоволі продемонстрував повагу до сили людей Племені Тіни і знайшов цінного друга, але заразом отримав прізвисько «Річард-з-характером».
Келен змахнула з лиця дощові краплі.
— Гаразд. Я хочу його знайти. Ви всі йдіть в різних напрямках, — тицьнула вона в пануючу навколо темряву, — і якщо відшукаєте його, передайте, що він мені потрібен. Якщо ж не знайдете, повертайтеся сюди, і ми будемо шукати далі, поки не виявимо його.
Мисливці стали було заперечувати, але Кален заявила, що вона до смерті втомилася і бажає повернутися в ліжко, причому разом зі своїм чоловіком. І додала, що або вони їй допоможуть його відшукати, або вона відправиться на пошуки самостійно.
І тут до неї дійшло, що Річард саме цим і зайнявся — самостійними пошуками. Тому що ніхто йому не повірив.
Мисливці знехотя погодилися і, розчинившись у темряві, розосередилися в різних напрямках. Їм, босим, на відміну від неї не доводилося вишукувати в бруду більш-менш нормальну дорогу.
Трохи поміркувавши, Келен скинула чоботи і закинула їх у будинок. І усміхнулася від того, як здорово зміркувала надурити пануючу навколо сльоту.
У Ейдіндрілі більшість жінок, починаючи від аристократок і кінчаючи дружинами чиновників, впали би в непритомність, побач вони зараз Мати-сповідницю, крокуючу босоніж по щиколотку в багнюці і промоклу наскрізь.
Келен зачалапала по бруду, намагаючись збагнути, якої методики може дотримуватися Річард в своїх пошуках. Він рідко коли робить щось без причини. Так як би він наодинці взявся обшукувати в темряві все село?
По зрілому міркуванні Келен відкинула першу думку, що він шукає курку. Можливо, він зрозумів, що те, про що говорили йому Зедд, Енн і вона сама, не позбавлене сенсу. Може, він зовсім і не шукає курку. Але тоді що він робить на вулиці посеред ночі?
Дощ лив на голову, стікаючи по шиї на спину і викликаючи дрож. Довге волосся, яке Келен ретельно висушила і розчесала, знову повисло мокрими пасмами. Намокла сорочка обліпила тіло, як друга шкіра. Причому дуже холодна шкіра.
Так куди ж Річарда могло понести?
Келен зупинилася і підняла свічку трохи вище.
Юні.
Може, він пішов подивитися на Юні? Серце Келен на мить завмерло. Або поглянути на мертве немовля? Можливо, він побажав оплакати їх обох.
Такий вчинок цілком у дусі Річарда. Він міг побажати помолитися добрим духам за дві душі, які тільки що пішли в інший світ. Річард дуже навіть здатний на таке.
Келен ступнула під невидимий у темряві стікаючий з даху водоспад і ахнула, коли потік води обрушився їй на голову Відкинувши з лиця обважнілі пасма і відпльовуючись, вона рушила далі. Пальці, які стискали світильник, заніміли від холоду.
Келен уважно роззирнулася, намагаючись зорієнтуватися у темряві і переконатися, що йде у вірному напрямку, і виявила знайому низьку стінку з трьома квітковими горщиками. Тут поблизу ніхто не жив, у цих горщиках вирощували рослини для злих духів, що мешкали в будинках неподалік. Дорогу звідси вона знала.