Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— У твоєму таборі, Аслане, — вкрадливо почала Чаклунка, — є зрадник.
Не було потреби в особливій прозорливості, аби зрозуміти, на кого вона натякає. Та навіть Едмунд після всіх своїх поневірянь, а головне — після ранкової розмови з Асланом, таким себе не відчував і навіть очі не ховав. А коли так, то, здавалося б, слова Чаклунки аніякого впливу не мали.
— Якщо і була провина, його вчинок, хай який, не спрямований проти тебе, — відповів на те Аслан.
— А чи не підзабув тут дехто давній заповіт? — не вгамовувалася Чаклунка.
— Може, й підзабув. Тож нагадай мені, про який саме заповіт ведеш ти мову?
Певно, з якоїсь невідомої причини Аслан сприймав закиди Чаклунки цілком серйозно.
— Якщо є потреба в тому, я нагадаю! — голос Чаклунки, вкрадливий до того, зірвався мало не на вереск. — Я нагадаю, що вибито на кам’яних скрижалях, які за два кроки звідси, на кам’яній плиті, що дехто Столом називає, що вирізьблено письменами настільки давніми, наскільки довгий спис на тілі Світового дерева?![1] Чи нагадати вам, що вирізьблено на скіпетрі Вседержителя?! Кому-кому, але Аслану не личить забувати про закляття, накладене на Нарнію на початку всіх часів. А сказано, що зрадництво спокутою виправдати неможливо. І зрадництво хай не залишиться безкарним, а той, хто зрадить, — буде мій за правом, а що робити з ним — то вже моя турбота: як схочу — так і страчу…
— Ось воно як! Ви, мабуть, підробляли катом до того, як удавати з себе королеву почали?
— Помовч, Бобре! — У голосі Аслана почулося грізне ричання.
— А отже, — як нічого й не було, вела далі Чаклунка, — нащадок цей людського роду вже в моїх руках і я своє візьму. Спокутує зрадництво одне — тільки кров, а запорукою тому — закляття давнє.
— Якщо у твоїх руках, що ж — спробуй- но, візьми! — протягнув бик, що стояв поруч, чи, краще сказати, дивна істота з тулубом бика і людською головою.
— Який дурний! — на вустах у Чаклунки заграло щось подібне до усмішки, а як правду сказати — звірячий вищир. — Чи не гадаєш ти, що твій володар дозволить тут кровопролиття — і через що? — аби позбавити мене моїх законних прав? Кому, як не йому, наглядати за тим, аби ніхто не посягнув на право, що є спрадавна моїм? Кому, як не йому, відомо, що станеться, коли я не дістану тієї крові, що мені належить? Вогонь поглине Нарнію, а ту пустелю, що він залишить по собі, — накриє потоп. Ви хочете цього?!
— Твоя у тому правда, і заперечувати я не стану, — у відповідь кивнув Аслан.
— Аслане, — палко прошепотіла Сьюзан у левине вухо, — хіба ти не в змозі завадити тому закляттю? Вигадай хоч що-небудь всупереч йому!
— Наперекір задуму Творця?! — Аслану на обличчя набігла тінь, і вже ніхто з подібними питаннями до нього не звертався.
Едмунд стояв від Аслана з іншого боку. Він теж не зводив з лева очей. Хлопець задихався від почуттів, що вирували всередині. Йому навіть перехопило подих, і він замислився, що б такого сказати. Але вже за мить зрозумів, що ніхто ніяких слів від нього не чекає, тому визнав за краще промовчати та робити, як накажуть.
— Відійдіть усі подалі! — сказав Аслан. — З Чаклункою нам треба перемовитись наодинці.
Усі як один відступили. Що кожному довелося пережити в очікуванні за нескінченно довгі хвилини, поки лев та Відьма розмовляли віч-на-віч!
— Ох, Едмунде! — тільки й мовила Люсі, та раптом запнулася і залилася сльозами.
Пітер стояв осторонь, відвернувшись, виглядаючи щось у морській далині. Бобри завмерли, взявши одне одного за лапки та опустивши голови. Кентаври переминалися з ноги на ноги, постукуючи копитами. Невдовзі над пагорбом запала така тиша, що чутні стали ледь помітні звуки, на які іншим разом ніхто б уваги не звернув: ось у височині прогудів джміль, десь у лісі тенькнула пташка, легкий вітерець скуйовдив листячко… а переговори Аслана та Чаклунки і досі тривали.
Та нарешті всі почули голос Аслана:
— Можете повертатися. Ми владнали справу. Крові вашого брата Чаклунка будь- що не жадає.
Над пагорбом прокотилося зітхання, ніби всі довго-довго стояли, затамувавши дух, і тільки тепер спромоглися нарешті вдихнути на повні груди. То тут, то там залунали тихі розмови. Чаклунка вже мала намір іти, як обернулася. В її очах спалахнула зловтіха.
1
Світове дерево, або Вічне дерево життя — уособлення єдності усього світу, своєрідна модель Всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це і посередник між світами — своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до світу богів або в потойбіччя. Найчастіше у фольклорі як Світове дерево зображено дуб, явір, вербу, липу, калину, вишню, яблуню, сосну. Росте Світове дерево у казковому просторі фольклору зазвичай на горі, посеред моря, у чистому полі, неподалік дороги. (Прим. перекл.)