Вогнедан, Повелитель… [uk]

Хельм Тенп лежав горілиць, дивлячись в стелю скляними очима. З носа йому спливли дві цівочки крові. Лемпартові тілоохоронці змогли виповзти за двері, і лежали там, чи-то непритомні, чи-то теж мертві. Рудан блював, сидячи на підлозі, очі його були червоними від крововиливу. На ногах трималися лише Лемпарт та Чаяна. Лемпарт, очевидно, і вдарив бранця, намагаючись зупинити смертельний крик флейти, який розривав на частини судини і розум.

— Ублюдок, — хрипло каркає зелемінець, — ох і ублюдок… Що це таке, Чаяно? Що це може бути?

— Напевне, — важко дихає Чаяна, — ота штука у нього на голові підсилює звукові коливання… Паскудник Рудан — і надало ж йому побажати ближньому більше ганьби, ніж тому належало…

Вона обережно відкинула флейту носком черевичка. І зірвала з напівпритомного Вогнедана вінець Богорівних. Ельберієць отямився одразу ж від різкого болю в голові. Та біль швидко проминає, зоставляючи слабкість та вичерпаність.

— Вам сподобалася музика, пані Чаяно? — шепоче він, однак, насмішкувато, — я дуже старався… Чи виконав я свою обіцянку?

— Навіть занадто, — прохрипів Лемпарт, і його теж вивернуло просто на підлогу. Отямившись, він мовив злісно…

— Таврований раб… Все ще не може до цього звикнути… Не буде переможної битви! І на флейті тобі більше не грати… Повелителю Вогнедане! Рудан! Вставай, сучий сину! Подивися, що там, з моїми моозцями.

Логін над силу звівся з підлоги і підійшов до дверей. Вовтузився він довго, зрештою оголосив вже міцнішим голосом:

— Обидва мертві… Я сам трохи не здох… Я відчував, як у мене плавляться мізки…

— Ти тому ще й живий, Рудане, — холодно мовила Чаяна, — що у тебе вони відсутні.

— Досить патякати! — рявкнув Лемпарт, — Рудане, тягни пса сюди. Та не трусись, він нині слабкіший за бабу… Без отої клятої флейти…

Логін розмотав ланцюг, який начепили були на Вогнедана моозці, і штурханами змусив бранця звестися на тремтячі ноги. Ельберієць позирав на наслідки своєї гри ще трохи здивовано, але вже спокійно.

— Тягни його до столу! — командує Лемпарт, — правицю на стіл… Отак і тримай… Музика… Іч… Я тобі… пограю!

Вогнедан рвонувся, та Логін навалився на нього всім тілом. Лемпарт витягнув меча. Крутонув ним в повітрі і ударив…

— Що тут в біса коїться, таке і таке вашій мамі?! — заревів від дверей басюра воєводи Ріміна, — що тут за побоїсько, туди вашу і туди! Кеяне, псяча мордо, я ж тобі наказував не чіпати бранця до мого приїзду! Ти суперечиш моїй волі в моєму ж домі? Чи може сам хочеш захапати усе боговладське золото? Ти як насмілився катувати без мене цього чортяку? Та ще й нівечити, щоб кров’ю зійшов? Франо, курво ти моя розпрекрасна, тягни сюди якогось ганчір’я, замотати йому руку… Ну все — без пальців зостався… Але, принаймні не здохне — нелюді живучі. Це що — він тут наклав стільки трупу?

Воєвода обдивився кімнату і сказав розгублено: