Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
5 Цей образ походить з емблематики. Див., наприклад, 645-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Стрѣла, обращенная к сѣверной звѣздѣ» (підпис: "Прямо к цВли, или ко предмету. Recta ad metam" [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. -С. 162-163].
6 Тобто Бога. Див. прим. 101 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».
7 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 14. Пор.: й уемлк сніси вса дни животі твоегш.
8 Пор.: "Що посієш, те й пожнеш" [Франко, № 21024; Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 252]; "Что посеешь, то и пожнешь" [Пословицы русского народа. Сборник
В. Даля. - Москва, 1957. - С. 230]. В українській літературі ця приказка вживалася задовго до Сковороди, наприклад, у Статуті Львівської братської школи «Порядок школьний» 1586 p.: "єже бо сВєть человѣк, тоже и пожнеть" [Порядок школьний // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 38].
9 Можливо, Сковорода має на думці слова: не превХдеши въ вічное вре/ИА, сі/ИА В/ібе (Книга пророка Ісаї 14: 20).
10 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 6: 33. Пор.: Ифйте же прежде цртвЇА вжїа. Див. також: овлче йфйте цртвЇА вжїа (Євангелія від св. Луки 12: 31).
11 Євангелія від св. Луки 8: 39.
12 Євангелія від св. Луки 17: 21.
13 Парафраза Євангелії від св. Матвія 23: 26. Пор.: шчйсти прежде внХтреннее стк/іаницві. Див. також: Євангелія від св. Луки 11: 39.
14 Див. прим. 162 до циклу «Басни Харьковскія».
15 Євангелія від св. Луки 11: 28.
16 Тобто «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
17 Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
18 Пор.: "Боязливого сина мати не плаче" [Номис, № 9294]. Можливо, Сковорода травестує тут почутий колись від "персіянина" сюжет «Тисячі й однієї ночі», а власне, про третю подорож Синдбада-мореплавця, коли дракон пожер його товаришів.
19 Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 11: 6. Пор.: ве^совітіе/иъ же о^/іов/іакітса
ВЄ^^ііКОННЇИ.
20 Книга Притч Соломонових 6: 2.
21 Деякі оповідки про єдинорога наголошують на тому, що ця тварина покладається тільки на власні сили (наприклад, під час потопу він не захотів іти до Ноєвого ковчега), а вмістилищем його надзвичайної сили є ріг [див.: Войтович В. Українська міфологія. -Київ, 2002. - С. 536].
22 Очевидно, Сковорода має на думці слова: йкш вез^конновліш въ пХте^ъ свой^ъ, уаБыша гда вгл стлго своего (Книга пророка Єремії 3: 21).
23 Фраза во вре/ИА оно дуже часто зринає в Біблії, уперше - у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону 1: 9. Крім того, нею розпочинаються євангельські читання в «Молитвослові».
24 Див. прим. 55 до циклу «Басни Харьковскія».
25 Солон (гр. ЕдЛаіѵ) - афінський поет, законодавець і філософ кінця VII - початку VI ст. до н. е., архонт у 594-му та 595 рр., один із "семи мудреців". У старій Україні його науку пов'язували найперше з гаслом "Пізнай себе". Див. прим. 16 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
26 Див. прим. 21 до циклу «Басни Харьковскія».
27 Див. прим. 184 до діалогу «Бесѣда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».
28 Див. прим. 159 до циклу «Басни Харьковскія».
29 Сковорода іронізує, бо зазвичай "высокопарными орлами" називали видатних богословів, наприклад, Діонісія Ареопагітського [див.: Транкеіліон-Стаероеецъкий К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 24 (друга пагін.)].
30 Ідеться про Зевса (гр. Zevc,, род. Люд).
31 Сковорода шкилює тут із характерного для доби Просвітництва нігілістичного ставлення до старовини, зокрема з просвітницького лібералізму в питаннях релігії, який набув на ту пору значного поширення. Навіть в українських духовних навчальних закладах десь від початку 1760-х pp. твори Вольтера й Руссо правили за стилістичні посібники з французької мови. Однак їхній релігійний лібералізм зазнавав рішучої критики. Досить пригадати хоч би полеміку Георгія Кониського з Вольтером [див.: Письмо г-на Волтера к учителям Церкви и богословам [и] ответ на оное письмо архиепископа Могилевскаго Георгия Конисскаго// Домашняя беседа. - 1867. - Вып. 46. -
С. 1102-1106; Вып. 47. - С. 1122-1126; Вып. 48. - С. 1154-1156], "антилібертинську" спрямованість проповідей Івана Деванди та деяких василіянських друків, інспіровані, очевидно, активними спробами протидії поширенню ідей французького вільнодумства з боку католицької Церкви, утіленими в численних книжках на взір двотомового віленського видання 1786 р. «Filozof bez reliij» тощо.