Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Яких саме спецпідрозділів? — радник відчув головний біль. Лікувальні нанороботи, що плавали в судинах його мозку, вже не могли впоратися зі стресом, спазм щоразу охоплював ширшу мережу судин. З моменту газової атаки минуло вже більше години, а Гело все ще не наважувався відіслати доповідну Маккослібові.
— У переліку більше сорока шифрів, омадо, — повідомив сержант. — Практично в усіх флотських ротах «командос», у силових підрозділах кризових і штурмових груп. У нас боєзаряди з токсинами зберігаються на складі комплектації. А якщо вам потрібна більш точна інфор…
— Я зрозумів. Хто з армійських розслідує інцидент?
— Полковник Коусон, а від Флоту — прем'єр-лейтенант Тена Ферфакс.
— Тена? Отже, це вона у них головна. Ця сучка нам не дасть жодної інформації про можливі зникнення на складах.
— Сто відсотків, омадо. Вона доповідатиме тільки Джилінові. І формально матиме рацію. Він комендант бази, і всі склади флоту — його господарство.
— Його… Тільки от господар з нього ніякий… Операторе, передайте «Десятому», що вся інформація щодо атаки буде вважатися найпріоритетнішою, — розпорядився радник і додав:
— З відповідною оплатою.
«Сили Творця! Це ж тільки початок, перший сигнал, — подумав він. — Скоро тут розпочнуться такі дикі танці… Добре, що вже за добу «Ліктор» візьме на себе всі питання щодо безпеки леді Ґвен. А то, у разі чого, Маккосліб мені голову відірве».
Апартаменти Джиліна Атлопатека, база Гардік,
планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.
11 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— Це дуже секретний об'єкт, люба баронесо, — скривив губи володар. — Об'єкт найвищого ступеня захищеності. За моєї пам'яті ніхто не отримував доступу до «чорної скриньки» колонії. При всій моїй повазі до вас, леді Ґвен, я не можу дати вам дозволу на його дослідження без погодження із намісницею Сектора леді Унно. У мене немає повноважень. Це винятково її компетенція.
— Але ж ви підтримаєте моє прохання до намісниці, лорде?
— Так, звісно, — контр-адмірал задзеленчав медалями. — І я сподіваюся, леді Ґвен, що на полюванні ви особисто отримаєте її милостивий дозвіл.
— Намісниця братиме участь у полюванні?
— Так, уявіть собі. Прилітає за три доби на лайнері «Сарматія» з численним почтом.
— А сенатор лорд Рехинальдер?
— Тим самим рейсом. Ви з ними знайомі?
— З леді Унно ні, не мала такої приємності, а сенатор неодноразово відвідував наш Університет. Він є членом опікунської ради і нашим почесним доктором.
— Так, він дуже ерудована людина. А також справжній джентльмен.
— А сьогоднішні події не відіб'ються… скажімо так, на їхньому бажанні взяти участь у полюванні?
— Під час Війни і леді Унно, і лорд Рехинальдер командували бойовими кораблями. Вони будуть тільки раді знову продемонструвати підлеглим свою легендарну хоробрість. А також презирство до тих виродків, що труять газом молодих хлопців та дівчат, які відпочивають у казармах. Полювання відбудеться за будь-якої погоди, леді. За будь-яких обставин. Це буде найзнаменитіше полювання нашої доби.
— Мечоносці-контрамінатори — дуже рідкісні тварини.
— Наймогутніші та найнебезпечніші створіння на цій планеті, леді, — охоче погодився правитель. — Мої біологи ще минулого місяця вистежили двох велетенських мечоносців у затоці Саргоніса. Там значні глибини. А великі мечоносці не люблять мілин.
— Ви, мабуть, уже полювали на контрамінаторів?
— Одного разу за все життя, баронесо. Історії Кідронії, якщо ви не знаєте, відомо лише п'ять повноцінних полювань на цих тварин. Уперше на гігантського мечоносця полював великий мисливець минулого століття лорд Маргуз. Але він так і не здобув трофея. Поранений мечоносець утік до лабіринту підводних печер. Маргуз більше десяти годин переслідував його на підводному скутері, але чудовиську вдалося втекти. Дно Океану Нелі чимось схоже на велику губку. Воно прошите глибокими печерами, довжина яких досягає кількох тисяч кілометрів. Величний лабіринт, практично не досліджений до цього часу. Те, що Маргуз тоді залишився живим і вибрався звідти, просто виходить за межі ймовірності. Так-так, люба баронесо, деякі люди направду народжуються під щасливими знаками… Друге полювання влаштував Університет Аврелії. Вони найняли відомого тоді мисливця Бракса, і той упіймав для їхньої колекції невеликого самця контрамінатора. П'ятнадцятиметрового. Довжина його меча була чотири з половиною метри, а ширина — шістдесят п'ять сантиметрів.