Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— І де ж ваш орденський знак, де стрічка? — пошепки запитав він Маркова, одягненого у цивільний костюм.
— Дома забув, — пошепки відповів поліцейський. Мажордом провів гостей до холу, де на них вже чекали правитель Джилін, його дружина Саманта і діти, імена яких Вольск не запам'ятав, та численний почт. Правитель був одягнений у парадний мундир і золоту стрічку Ордену Сонця через праве плече. Його дружина приймала вчених у старомодному платті, пошитому з натуральної тканини. Набір її фамільних коштовностей був розкішним до несмаку. Поряд із адміралом стояли офіцери Другого флоту і мер Центрального поселення. Їхні жінки прикрасили себе найскромнішими ювелірними гарнітурами, щоби не затьмарити їхнім блиском діамантову велич першої леді Кідронії.
— Баронесо, для нас є великою радістю, що ви відвідали наш дім, — правитель зустрів Вей найпривітнішою зі своїх посмішок.
— Так, так, — поспіхом приєдналася адміральша. — Ми читали про вас.
— Для мене це також неабияка радість, — відповіла Ґвен Вей з точно відміряним нахилом голови. Одягнена у професорський мундир, вона виглядала в міру стримано й респектабельно. Своє довге темне волосся арпікранка прикрасила вишуканою діадемою.
На Маркова і Вольска адміральське подружжя не звернуло уваги. Правитель з королівською недбалістю потиснув їм руки і запросив усіх до столу. Заки почт з незграбністю вантажного каравану просувався через довгу анфіладу кімнат, детектив встиг прошепотіти археологові, що у протоколі прийому було допущено дві майже принизливі для баронеси Великосіртської помилки. У відповідності з імперським етикетом, Джилін мав зустріти представницю древнього марсіанського Дому на чотирнадцятій сходинці парадного маршу, а не в залі. Окрім того, він мав оголосити, що для нього приймати у своєму домі високородну леді є «великою честю», а не «великою радістю».
— Старий реально вважає себе нащадком Сіорана, — підсумував Марков, роблячи круглі очі.
— Рене, ви просто жива енциклопедія, — посміхнувся до нього Вольск.
В обідній залі було сервіровано великий стіл. На біло-червоному посуді золотилися герби Атлопатеків і Шелтонів, до Дому яких належав рід адміральші. Ґвен вказали на троноподібний стілець поряд з адміральським подружжям, а Маркову і Вольску — на місця у середній частині столу. Навпроти них, якщо вірити розміщувальним табличкам, розташувалась родина головного судді Другого Флоту Ферфакса. Його донька Тена носила форму адміральського флаг-офіцера. Вольск завважив її швидкий вивчаючий погляд, що якоїсь миті затримався на ньому і Маркові.
«Цікаво, — подумав археолог, — а що відомо про цю даму нашому всезнаючому детективові?»
Тим часом присутні підняли келихи за здоров'я імператора і його Дому. Адміральське вино Вольску сподобалось. Після виконання гімну мажордом розпорядився подавати першу переміну страв. Правитель оголосив:
— Сьогодні на стіл не подадуть ані грама синтетичної чи модифікованої їжі. Всі овочі та фрукти вирощені на плантаціях Центрального поселення. Й, найголовніше, дорогі гості: сьогодні мій кухар запропонує нам свої унікальні страви, приготовлені з благородних тварин, що заселяють Океан Нелі і Море Наомі. Одну зі страв, вперше в історії Галактики представлену для дегустації, названо на честь нашої чарівної гості, баронеси Великосіртської.
Присутні поплескали, не пошкодувавши долоней, а мер завважив:
— А найрідкісніших з оцих океанських тварин вполював наш незрівнянний мисливець лорд Джилін!
Оплески стали оглушливими. Правитель почервонів від задоволення. Вольск, спостерігаючи за Теною Ферфакс, побачив іронічну посмішку, що ковзнула красивим обличчям флаг-офіцера. Дочка судді, очевидно, не належала до числа поціновувачів мисливських талантів Атлопатека.
Слуги розмістили на столі салатниці. Джилін повідомив, що в салати додано м'яса кідронійських кальмарів.