«Батько народів» очима часу

Е. І. У біографії Сталіна його діяльність в роки громадянської війни в Царицині висвітлювалася таким чином: "Залізна воля і геніальна прозорливість Сталіна відстояли Царицин, не дали білим прорватися до Москви".

М. П. Почнемо з того, що в суворі роки громадянської війни В. І. Ленін не побоявся покликати на службу в Червону Армію близько 60 тисяч офіцерів і чиновників колишньої царської армії. Це було сміливе і мудре рішення. Командуючим Південним фронтом було призначено колишнього царського генерала П. П. Ситина...

29 вересня 1918 року він прибув до Царицина разом з членом Реввоєнради республіки Мехоношиним і командуючим 9-ю армією Єгоровим. На ранок відбулося засідання реввоєнради Південного фронту, до якого, крім Ситина, входили його помічник Ворошилов, Сталін і голова Царицинської ради Мінін. На першому ж засіданні реввоєнради Ситин пред’явив свої повноваження, де прямо вказувалось, що йому надається повна влада щодо ведення операцій і що в оперативні розпорядження командуючого ніхто не повинен втручатися.

Але Сталін, Мінін та Ворошилов вважали, що операціями фронту треба керувати колегіальне (всім разом). Мехоношин поїхав у Балашов для переговорів з Москвою, а Сталін 1 жовтня скликав нове засідання ревоєнради. На цьому засіданні — на третій день перебування Ситина в Царицині! — порушується рішення про відлучення Ситина від посади командуючого і призначення на цю посаду Ворошилова.

Репресії щодо військових спеціалістів за ініціативою Сталіна, який перебував там у ролі керівника продовольчої справи на Півдні Росії, набули широкого розмаху. Почалася терористична "баржова політика" — розстріли військспеціалістів на плавучих баржах-тюрмах. До числа ворогів був зарахований навіть видатний воєнний вчений, колишній російський генерал Снесарєв, військовий керівник Північно-Кавказького військового округу.