...26 квітня 1926 року Й. Сталін надіслав лист ‘Тов. Кагановичу та іншим членам Політбюро ЦК КП(б)У". Шумський вважає, писав Сталін, що українізація йде туго, що її треба провести насамперед у рядах партії і серед пролетаріату, що на неї дивляться як на повинність, що один з основних гріхів партійно-профспілкової верхівки на Україні полягає в тому, що вона не залучає до керівництва партійною і профспілковою роботою комуністів, безпосередньо зв’язаних з українською культурою. Для виправлення цих недоліків Шумський вважав за необхідне передусім змінити склад партійного і радянського керівництва. Він пропонував, як пише Сталін, висунути на пост голови Раднаркому УСРР Г. Ф. Гринька, а на пост генерального секретаря ЦК КП(б)У В. Я. Чубаря, поліпшити склад Секретаріату і Політбюро ЦК КП(б)У. Без таких змін у Керівництві Шумський вважав неможливим для себе залишатися на Україні.
Сталін погодився з Шумським, що широкий рух за українізацію культури та українську суспільність почався і зріс на Україні, що віддавати цей рух у руки чужих елементів не можна, що чимало комуністів на Україні не розуміли смислу і значення цього руху, що треба домогтися зламу в свідомості партійних і радянських працівників, усе ще пройнятих духом іронії і скептицизму в питанні про українську культуру і українську громадськість, що треба старанно добирати і висувати людей, здатних оволодіти новим рухом на Україні. Має рацію Шумський, писав у своєму листі Сталін, що керівна верхівка на Україні (партійна та інша) повинна стати українською.
На думку Сталіна, правильно порушуючи ці питання, Шумський припускався серйозних помилок. По-перше, Сталін вважав, що Шумський плутає українізацію партійного апарату з українізацією пролетаріату. Процес українізації, писав Сталін, тривалий, стихійний, природний. Намагатися замінити його насильною українізацією пролетаріату означає викликати в не українських верствах пролетаріату на Україні антиукраїнський шовінізм. У русі на Україні за національну культуру і суспільність Шумський не бачить тіньових сторін цього процесу. Одним із прикладів таких тіньових сторін Сталін вважав виступи М. Хвильового. Сталін висловився за те, щоб склад Секретаріату і Політбюро ЦК КП(б)У, а також радянську верхівку посилити українськими елементами. Але водночас він вважав недоцільним висувати Г. Ф. Гринька на пост голови Раднаркому УСРР, вважаючи, що це могло б бути витлумачене як знищення питомої ваги Раднаркому, оскільки партійний і революційний стаж Гринька набагато нижчий від такого ж стажу Чубаря. У листі Сталіна зазначалося, що не можна подавати справу так, ідо в партійних і радянських керівних органах України нібито немає українців. При цьому він назвав Скрипника, Затонського, Чубаря, Петровського, Гринька, Шумського. Помилка Шумського полягає в тому, говорилося на закінчення, що, маючи правильну перспективу, він не враховує темпу.
Лист Сталіна у зібранні його творів опублікований не повністю. У ньому, очевидно навмисне, опущено місця, де зазначалось, що "...можливо, Каганович має деякі вади щодо передадміністрування. Можливо, організаційний натиск справді спостерігається у практиці тов. Кагановича". У післямові до листа, якої також немає у 8-му томі творів Сталіна, де опубліковано цей лист, сказано: "Один з висновків. Не можна цькувати колишніх боротьбистів їх минулим. Треба забути про те, що вони мали певний час за собою гріхи, — у нас немає людей безгрішних. Треба їх залучати до партійної роботи як внизу, так і вгорі, безумовно і обов’язково. Треба залучити тов. Шумського до участі в керівній партроботі. Треба посилено кувати нові кадри з українців. Треба звернути спеціальну увагу на навчальні заклади, на українську молодь у навчальних закладах, залучаючи і ставлячи на роботу всіх здібних людей. Треба серйозно взятися за справу оволодіння новим рухом на Україні, борячись з крайнощами таких товаришів, як тов. Хвильовий. Без цих і таких, як ці заходи, справа страждатиме".
