Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Офіцер глянув на Річарда з-під блискучого шолома, прикрашеного червоним плюмажем і, легко утримуючи могутньою рукою в рукавичці поводи свого величезного жеребця, нахилився вперед.

— Забирайся з дороги, недоумок, або будеш бути затоптаним.

Річард впізнав його акцент: точно такий же був у Еді. Річард не знав, з якою Еді країни, але ці люди явно були її співвітчизники.

Знизавши плечима, Річард відступив убік.

— Я ж вибачився. Не думаю, що ви так поспішаєте.

— Битва з Володарем — завжди термінова справа. Річард відступив ще на крок.

— Не можу з цим не погодитися. Він якраз зараз тремтить від страху за найближчим рогом, очікуючи, коли ви прийдете і розправитеся з ним, так що вам дійсно краще поквапитися.

Темні очі вершника спалахнули крижаним вогнем. Річард мимоволі здригнувся, жаліючи в душі, що свого часу не позбувся безглуздої звички грубити у відповідь на зверхнє ставлення. Це, напевно, тому, що він завжди був високого зросту.

Річард ніколи не любив битися, але ще в дитинстві він став мішенню для всіх, хто бажав довести свою силу. Задовго до того, як Зедд вручив йому Меч Істини, Річард навчився приборкувати свій гнів і завжди намагався обеззброїти противника жартом. Але разом з тим він був незмінно впевнений у своїй силі, і ця впевненість часом перетворювала жарт в злу насмішку. Образливі слова зривалися з язика раніше, ніж він встигав подумати, і Річард нічого не міг з цим вдіяти.

— У тебе нахабний язик. Може бути, ти теж із тих, хто служить Володарю?

— Запевняю вас, пане, що у нас з вами один ворог.

— За самовпевненістю ховаються слуги Володаря.

Воїн в червоному плащі почав спішуватися. Річард ледь встиг подумати, що треба тікати швидше, як в ту ж мить його підхопили чиїсь могутні руки.

— Іди своєю дорогою, чепурун, — пролунав голос звідкись праворуч і ззаду.

— Це не ваша здобич.

Річард закрутив головою і побачив, що його тримають у висячому положенні два здоровенних д'харіанці в коричневих шкіряних латах.

Вершник, який встиг вийняти тільки одну ногу із стремена, завмер.

— Ми з тобою на одній стороні, брат. Цього хлопця необхідно допитати у нас — а потім трохи повчити його чемності. Ми…

— Провалюйте, я сказав.

Річард хотів було висловити свою думку з цього приводу, але мускулиста рука закрила йому рот. Він побачив на лікті руки блискучий обруч з золотистого металу, який був утиканий гострими немов бритва шипами — смертоносну зброю в рукопашному бою, і ледь не проковтнув власного язика.

Д'харіанські солдати взагалі відрізнялися ростом, але ці двоє були просто гіганти. Гірше того, це були не звичайні воїни. Річарду вже доводилося бачити солдатів з такими обручами на передпліччях. Особиста охорона Даркена Рала. Колишній правитель Д'хари ніде не з'являвся без їх супроводу.