Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
Д'харіанці утримували Річарда під руки з такою легкістю, ніби він був солом'яною лялькою. Після двотижневої скачки Річард був вимотаний до межі, та й після сутички з мрісвізами пройшло не більше двох годин. Правда, страх додав йому сил, але, щоб вирватися від цих двох, його сил було явно недостатньо.
Офіцер в червоному плащі вивільнив другу ногу зі стремена.
— А я кажу, він буде наш. Ми повинні допитати його. Якщо він служить Володарю, значить, зізнається. Д'харіанець зліва загрозливо пророкотав:
— Давай-давай, злазь. Я знесу тобі довбешку, а потім пограю нею в кеглі. Ми його розшукуємо давно, і тепер він наш. Коли ми тобі його віддамо, зможеш допитувати його труп скільки завгодно.
Офіцер знову зупинився, дивлячись на одного з д'харіанців.
— Я ж сказав тобі, брате, ми з тобою на одній стороні. Ми обидва боремося з Володарем. Навіщо нам битися один з одним?
— Якщо бажаєш битися, діставай меч. Якщо ні — забирайся.
Решта вершників, яких було близько двох сотень, дивилися на д'харіанців байдуже і, що найбільше вразило Річарда, без тіні страху. Зрозуміло, безпосередніх супротивників було всього двоє — але Річард своїми очима бачив, що д'харіанські війська розсипані по всьому місту. Якщо сутичка відбудеться, вони всі в одну мить виявляться тут.
Однак офіцера, судячи з усього, така можливість аніскільки не турбувала.
— Вас двоє, брат. Не дуже хороший розклад.
Д'харіанець, який стояв ліворуч від Річарда, окинув поглядом ряди вершників і презирливо сплюнув.
— Ти правий, красунчику. Але нічого, Іган постоїть в сторонці, щоб зрівняти шанси, а я розберуся з тобою і твоїми хлистами. Тільки попереджаю, «брат», якщо твоя нога торкнеться землі, клянусь, ти помреш першим.
Крижані очі, спокійні й холодні, деякий час уважно вивчали д'харіанців. Потім офіцер у блискучих обладунках і червоному плащі вилаявся чужою мовою і знову усунув ноги в стремена.
— У нас є більш важливі справи, брати. Ця людина для нас є порожньою тратою часу. Він ваш.
За помахом його руки колона знову рушила уздовж вулиці. Річард спробував вирватися, але безуспішно. Його поволокли геть, а перехожі відводили погляд, не бажаючи втручатися і нариватися на неприємності.
Річард пробував опиратися та судорожно придумував вихід, але, перш ніж він встиг збагнути, що ж робити далі, його затягли у вузький темний прохід між готелем і якимось темним будинком.
В глибині провулка, в тіні, Річард побачив чотири закутані в плащі фігури.
8
Д'харіанці дбайливо опустили Річарда на землю. Ледве його ноги знайшли опору, він схопився за меч. Солдати відійшли в сторону і прибрали руки за спину. Чотири фігури в плащах вийшли з тіні і рушили до Річарда.
Вирішивши, що втеча краще сутички, Річард не став діставати меч, а пірнув убік. Перекотившись через голову, він схопився на ноги і уперся спиною в холодну стіну будинку. Важко дихаючи, Річард накинув на голову капюшон плаща мрісвіза, і в мить ока плащ злився з каменем. Річард зник.
Невидимці вислизнути простіше, і краще втекти, ніж битися без надії на успіх. Ось він і втече — як тільки віддихаєтеся.
Четверо в плащах вийшли на світло. Плащі відкрилися. Темно-коричнева шкіра з ніг до голови облягала стрункі жіночі фігурки. На поясі у кожної жінки сяяла золота зірка в обрамленні дорогоцінних каменів.
Річард одразу впізнав ці зірки: занадто часто він втикався закривавленим обличчям в цю емблему Він завмер, забувши не тільки про меч, а навіть про те, як дихати.
Охоплений панікою, він бачив лише символ, який був йому так добре знайомий.
Морд-Сіт.
Жінка, яка йшла попереду, відкинула капюшон. У неї було довге світле волосся, заплетене в косу. Її блакитні очі ковзали по стіні в пошуках Річарда.
— Магістр Рал? Магістр Рал, де… Річард зморгнув.
— Кара?
Він перестав зосереджуватися, і плащ знову став чорним. Кара побачила Річарда, і в цю хвилину на них обрушилася небо.
Грізно ричачи і ляскаючи крилами, виблискуючи величезними іклами, Гратч приземлився між Карою і Річардом. Солдати вихопили мечі майже миттєво, але куди їм було змагатися з Морд-Сіт у швидкості. Клинки ще не вийшли з піхов, а жінки вже стискали в руках ейджі. Хоча на вигляд ейдж здавався лише тонким червоним стерженьком, Річард знав, яке це могутня зброя. Колись Річарда «навчали» з його допомогою.
Він кинувся до гара і відкинув його до дальньої стіни, але гар знову перелетів через нього і знову приготувався кинутись на ворогів.
— Стійте! Всім стояти!