Велике плавання
- Автор: Шишова Зинаида Константиновна
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: М. Мартинюк
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
«Цілий день пливли своїм шляхом, цебто на захід, і пройшли 15 ліг[54]. Бачили уламки 120-бочкового[55] корабля, але не змогли їх виловити. Вночі пройшли 16 ліг».
I далі:
«Середа, 12 вересня. Ідемо тим же шляхом, пройшли 22 ліги. Про це сповіщено екіпажу».
Я мимоволі задумався.
11 і 12 вересня. Адже це якраз і були ті страшенні дні, коли нашу флотилію несло вперед якоюсь непоборною силою. Невже ж за дві доби, ми, посуваючись з такою швидкістю, пройшли лише 53 ліги? Чи не помилився синьйор Ніньйо?
Я звірився з адміраловим щоденником. Без сумніву, трапилась якась помилка — у щоденнику тремтячою рукою адмірала було виведено:
«Вівторок, 11 вересня. Весь день пливли своїм шляхом і пройшли 20 ліг. Бачили уламки 120-бочкового корабля, але не змогли їх виловити. Вночі пройшли також 20 ліг».
Господи, до чого ж ці нерівні рядки, ці п'яні літери були не схожі на звичайний — твердий і гарний — почерк адмірала! Якби не його характерні «А», «Н», і «Т», можна б подумати, що записи в журналі до 10 вересня і в щоденнику після 10-го вели різні люди.
Я перегорнув аркуш щоденника. Далі адміраловою рукою записано:
«Середа, 12 вересня, йшли тим самим курсом, пройшли за добу 33 ліги».
Це більше скидалося на правду. За дві доби — 73 ліги, але ж ніяк не 53!
Я вже ладен був звернути увагу пана на ці прикрі помилки синьйора Ніньйо, як раптом побачив у адміраловому щоденнику праворуч ледь помітні приписки:
«Занести в журнал 11 вересня: вдень — 15 ліг, вночі — 16 ліг».
А проти середи, 12-го:
«Пройшли за добу 22 ліги».
Та що ж це я?! Пан звелів мені переносити в журнал цифри, що стоять праворуч. Пілот, очевидно, також одержав таке ж розпорядження. Одначе, щоб одігнати всілякі сумніви, я ще раз запитав пана, якими цифрами мені слід керуватися.
— Я звелів тобі перенести в журнал цифри, що стоять праворуч, — дуже тихо і виразно мовив адмірал.
Але з того, як до його щік почала повільно припливати кров, я зрозумів, що справи кепські. Пам'ятаючи недавню пригоду з картою, я промовчав, а пан говорив далі вже дещо лагідніше:
— Синьйору пілоту я змушений був диктувати, а на твою кмітливість можна покластися…
Розділ VI
КОРАБЕЛЬНИЙ ЖУРНАЛ І АДМІРАЛІВ ЩОДЕННИК
Я мовчки заглибився в роботу. Спочатку, щоб не збитися, на окремому аркуші записав усі потрібні мені цифри, потім почав переносити в журнал. Постоявши кілька хвилин за моєю спиною і, певно, задоволений моєю роботою, адмірал вийшов.
І тут мене знову охопили сумніви.
Почерк у мене від природи нерівний і нерозбірливий. Це сталося тому, що в житті мені доводилося мало писати. Зараз, майже щоденно ведучи записи у своєму щоденнику, я потроху починаю виробляти стійкіший і красивіший почерк.
Треба сподіватись, що коли ми повернемося в Європу, я стану справжнім ескрівано[56].
Але поки що в Європу ми ще не повертаємось і почерк у мене ще не вироблений. Потрібно, однак, сказати, що коли я не вельми поспішаю, то цю ваду свою можу надолужити з надміром: у майстерні Антоніо Тульпі я засвоїв не лише мистецтво гравера, але й навчився, на бажання замовців, переносити на срібло або на мідь їхні підписи або їхні вірші з такою точністю, що самі замовці не могли відрізнити свій підпис чи написаний ними сонет від моєї копії. Майстер Тульпі навіть пожартував якось, що я зможу розбагатіти, підробляючи підписи на векселях, якщо тільки не потраплю за це до в'язниці.
Записи в корабельному журналі, занесені моїм власним почерком, навряд чи справили б приємне враження. Скопіювати рядки щоденника, виведені хворою, тремтячою рукою адмірала, було б мені найлегше, але ж не для цього він мене покликав. Можливо, він чув від Орніччо про це моє вміння, і зараз мені потрібно скористатися з нього і скопіювати справжній почерк пана? І я вирішив після 10 вересня вести записи в корабельному журналі так, щоб найпильніше око не змогло їх відрізнити від записів, зроблених доти звичним почерком адмірала.
Не встиг я вивести один рядок, як пан знову чогось увійшов у каюту. Я чув його подих за своєю спиною і чекав, що ось-ось почую з його уст похвалу. Він мовчав. Я збентежено оглянувся.
— Я знову зробив не те, що треба? — спитав я ослаблим голосом.
Пан, поклавши мені руку на плече, мовчки почав перегортати корабельний журнал у зворотному напрямку.
— Дуже цікаво… — нарешті вимовив він. — У тобі, Франческо, відкриваються все нові й нові якості!
54
Ліга — одиниця довжини. У визначенні її — у переводі на інші міри довжини — існує різнобій. Колумб вважав її рівною 4 італійським милям, або 5924 метрам. За другими відомостями вона дорівнює 4392 метрам.
55
120-бочковий корабель. — У часи Колумба за одиницю виміру тоннажу корабля приймалась водотоннажність однієї бочки — приблизно 5/6 метричної тонни. Отже, 120-бочковий корабель мав близько 100 тонн водотоннажності.
56
Ескрівано (ісп.) — писар. Інколи — нотаріус.