Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]

Питання про колеса не було просто риторичним. Із возів, що мали згоріти, знімали колеса, стягали обручі й гострили спиці. Пізніше колесо втикали сторчма в землю. Чотири чи п’ять таких гострих знарядь, що стирчали із землі, могли сповільнити будь-яку атаку.

На відстані ста ярдів від лінії оборони робили свою справу кількадесят солдатів із широкими бурами. На кожну яму глибиною в дві стопи та шириною в десять пальців у них ішло дві хвилини.

Чорний Капітан мовчки спостерігав за всіма цими діями.

— Я чув, що з кожного піхотинця, в якого знаходять такий бур, кочівники живцем обдирають шкіру. Але ширяться чутки і про те, що перед битвою маршу кількадесяти солдатів із таким спорядженням перед нашими лініями вистачає, щоб вершники не відважувалися атакувати. Коні ламають ноги. Паршива справа — така яма.

— Така ж паршива, як стріла в животі? — почулося позаду них.

Офіцер не озирнувся на чародія.

— Про це треба запитати коней, майстре. Вони далеко?

— Десять миль. Трохи сповільнилися. Але окремі а’кеери — ближче. Чотири чи п’ять миль. Це все, що мені відомо.

— Вони не намагаються нас надурити?

— Вони ще не знають, що ми тут. Я лише прислухаюся, не репетую й не відсвічую Силою, — чародій усміхнувся самими губами. — Насправді я не відважуся цього зробити. Їхні шамани винятково потужні. Але навіть вони не відчують мене, поки я сам не почну накладати закляття. Тут є кілька тих, хто трохи користується Силою, а окрім того, таке скупчення нервових і переляканих людей завжди викликає замішання в аспектованих джерелах. А зрештою, навіщо їм ховатися? З вершини Лиски вже точно видно більшість загонів, маскування за допомогою магії — марнотратство. Вони й так упевнені, що з першою ж атакою ввійдуть у долину й почнуть просто збирати трофеї.

Варгенн відкрив рота, перш ніж встиг зупинитися.

— Майстре, звідки ви знаєте, що вони впевнені?

— Бо вони співають, — чародій знизав плечима. — Я їх чую.

Не знаю слів, але це радісні, бойові пісні, такі, які супроводжують переможну війну, — його очі потемнішали. — Коли людина чує такий спів з уст ворожої армії, то знає, що її країна програє. Вони йдуть сюди за здобиччю та вбивствами.

Ніхто нічого не додав. Не було сенсу заперечувати.