Першому гравцеві приготуватися

Я миттю з’явився у такій самій кабіні, всередині такого самого терміналу на протилежному боці планети. Коли вибіг на вулицю, то побачив школу №0571 на південь від себе. Вона виглядала точно як моя школа, за винятком навколишнього пейзажу. Я помітив декількох учнів зі своєї школи, що йшли до футбольного стадіону неподалік дивитися гру та вболівати за нашу команду. Я точно не знав, навіщо їм це було потрібно. Вони так само могли подивитися гру онлайн. А всі порожні місця на трибунах будуть заповнені випадково згенерованими вболівальниками, які поглинатимуть віртуальні хот-доги та содову. Іноді навіть робитимуть «хвилю».

Я вже біг у протилежному напрямку, через зелене поле, що простягалось позаду школи. На горизонті вималювався невеликий гірський хребет, біля його підніжжя виднівся ліс у формі амеби.

Я увімкнув функцію автоматичного бігу, тоді відкрив інвентар і вибрав зі списку три предмети. На тілі з’явилася броня, за спиною повис щит, а на боці висів меч у піхвах.

Я був майже на краю лісу, коли задзвонив телефон. Визначник показував, що це Ейч. Мабуть, хотів дізнатись, чому я досі не в Підвалі. Але якщо я відповім на дзвінок, він побачить онлайн-трансляцію мого аватара, що зі всіх сил біжить через поле, а позаду віддаляється школа №0571. Я міг приховати місце свого перебування, відповівши лише на аудіодзвінок, але це було б підозрілим. Тож я дочекався відео-відповідача. У віконечку на екрані з’явилося обличчя Ейча. Він телефонував з якоїсь PvP-арени. На багаторівневому ігровому полі позаду нього десятки аватарів зійшлися у завзятій боротьбі.

— Йоу, Зі! Що робиш? Дрочиш на Леді-яструба? — він блиснув чеширською усмішкою. — Дай знати. Я все ще планую зробити трохи попкорну і влаштувати марафон «Закумарених». Ти зі мною?

Він завершив виклик і його образ зник.

Я надіслав текстову відповідь, що маю гору домашніх завдань і сьогодні не зможу. Тоді відкрив модуль «Tomb of Horrors» та почав ще раз його перечитувати, сторінка за сторінкою. Читав повільно та ретельно, тому що був певен — там містився детальний опис всього, що я незабаром побачу.

«На краю світу, під загубленим та самотнім пагорбом, — йшлось у вступі до модуля, — лежить зловісна ГРОБНИЦЯ ЖАХІТЬ. Цей склеп-лабіринт заповнений страхітливими пастками, дивними та лютими монстрами, коштовними та магічними скарбами, і десь в його межах покоїться злий деміліч».

Остання частина мене трохи турбувала. Ліч — це зомбі, як правило, неймовірно могутній чарівник або король, який використав темну магію, щоб зв’язати свій розум з оживленим трупом, таким чином досягаючи збоченої форми безсмертя. Я зустрічав лічів у багатьох відеоіграх та фантастичних романах. Їх варто будь-що уникати.

Я вивчив карту гробниці та опис її численних кімнат. Вхід до гробниці був схований оддалік зруйнованої скелі. Тунель вів до лабіринту з тридцяти трьох кімнат, кожну з яких заповнювали різні зловісні монстри, смертельні пастки і (здебільшого прокляті) скарби. Якщо вам якимось чином вдасться вижити після всіх пасток і знайти шлях через лабіринт, ви зрештою дістанетеся склепу деміліча Асерерака. Кімната завалена скарбами, але варто їх торкнутися, з’явиться безсмертний король Асерерак і надає вам безсмертних пенделів. Якщо якимось чином вам вдасться перемогти ліча, ви зможете забрати його скарби і покинути підземелля. Місію виконано, квест завершено.