Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]

Для Олексія Щербака, снайпера Кіровоградського полку спецназу, війна почалася саме в Донецькому аеропорту імені Прокоф’єва. Військовим він хотів бути з дитинства. І от — на тобі, мрії збуваються. Уже 7 квітня він був на летовищі. Займав місце на диспетчерській вежі ДАП. Спостерігав, як відлітали з міста бізнесмени і середній клас — хто на Київ, хто в Росію або й до Німеччини. «Один дуже відомий олігарх», за словами Олексія, вилетів власним літаком. У повітрі витали панічні настрої.

І от 26 травня, наступного дня після виборів, в аеропорту почалася справжня війна. За допомогою зрадника в новий термінал зайшли «кадирівці» й представники так званого батальйону «Восток» — більше сотні озброєних осіб. Протистояти їм мали лише 60 українських військових. Зведений підрозділ кіровоградського полку і 25-ї аеромобільної бригади. Вони повідомили командування про появу в терміналі озброєних людей, про те, що на даху встановлюють зенітку й автоматичні гранатомети, але у відповідь отримали класичну команду — не стріляти.

— Якби нам дали команду, бойовиків можна було б знищити на етапі, коли вони тільки наблизилися до аеропорту, — дратується Олексій в одному інтерв’ю. — З того дня воювали всі, хто там був. Я був на самому верху вежі — центру управління польотами, звідки добре проглядалася практично вся територія аеропорту. Кілька людей нашого підрозділу залишалися на перших двох поверхах, де розміщувалися адміністративні приміщення. Зверху я передавав дані. У день, коли в аеропорту почався перший бій, я бачив, як з боку супермаркету «Метро» і складів підходили люди. Перші постріли застали мене на парапеті вежі, яку теж одразу почали обстрілювати. На мене посипалося скло. Я відповз углиб будівлі. Відстрілюючись, зробив помилився — зробив один постріл і не змінив позицію, а відразу вистрілив знову. Ворог тут же визначив, де я перебуваю. Після цього я, спускаючись, робив постріл і йшов в інше місце. Так поступово я спустився вниз. Бійці, які там перебували, були поранені й посічені осколками скла: перші поверхи обстріляли з АГС (автоматичний гранатомет станковий. — Ред.). Надав допомогу — вколов, перев’язав… Ополченці, увійшовши в новий термінал, дуже хотіли захопити вишку. Щоб промацати, які сили її захищають, запускали якихось малоліток, щоб вони все виглядали. Ми не могли стріляти по цих дітях. Лякали їх і відганяли, роблячи кілька пострілів у повітря з пістолета. Представники батальйону «Восток» у новому терміналі захопили засоби зв’язку, які були в єдиній системі аеропорту. Тому вони виходили на зв’язок із нами. Кричали по рації: «Сдавайся, Кіровоград…»