Уран [uk]

— Я завтра підкорочу,— пообіцяла Степка.

— Пішли до мене, зараз хлопці принесуть вина, вип'ємо.

— Я не п'ю.

— Я теж не п'ю, але вони прийдуть,— якось невпевнено промовила Ніна.

— Ні, я спочину,— відмовлялася Степка.

— Ну, дивись.

Не встигла Степка роздягнутись, як у кімнату знову постукали. Цього разу Ніна прийшла з худеньким бородатим чоловічком у светрі.

— Ігор Штуль,— показала на свого супутника Ніна.

Він подав руку Степці, і вона тільки тепер побачила, що Ігор був молодий, а не зігнутий життям дідусь.

— Ми вас запрошуємо, Степко,— вклонився театрально перед Степкою дідусь.— Не відривайтесь од колективу.

— Ходімо,— наполягала Ніна.

— Ну, гаразд, тільки я...

— Чули. Не п'ють тільки телеграфні стовпи...

У кімнаті Ніни сиділи ще режисер Олексій Кушнір, оператор Слава Бурков і артистка Ніла. Всі чадили сигаретами і пили сухе вино.

— Майбутня зірка екрана — Степка Чугай,— відрекомендував Ігор...

— Мені вас жаль,— подаючи склянку вина, сказав Степці Кушнір.

— Чому?

— Олексію, замовч! — промовив Ігор.

— Вона повинна знати, у якому фільмі буде зніматися.

— Я знаю,— відповіла Степка.

— Ти читала сценарій?! — Олексій посмоктував погаслу сигарету.— Тобі подобається ота «мура»? Такі фільми знімалися двадцять років тому...

— Можливо, що я нічого не розумію, але мені дуже сподобався сценарій.

— Примітив,— не відступав Олексій.— Такі собі чистенькі колгоспнички...

— А які ж, по-вашому, мусять бути... колгоспнички?

— Давайте пити вино,— запросила Ніна.

— Давайте,— погодився Кушнір,— але пам'ятайте мої слова — Лебедя чекає провал. До цього часу нема оператора на цей фільм. Усі відмовились,

— Неправда,— заперечив Бурков.— Є оператор.

— Хто? Когось привезли?

— Я буду знімати «Чарівницю»,— відповів Славко.

— Божевільний! — вихопилося в Кушніра.— Після твоїх двох блискучих фільмів ти підеш до Лебедя в групу?

— Піду.

— Тебе що, умовили?

— Ні. Просто я прочитав сценарій,— сказав Бурков.— Тобі теж не завадило б це зробити.

— Я читав сценарій!

— Торік.

— Та годі вам.— Ігор Штуль підняв склянку.— За здоров'я Степки. І ти Кушніра не слухай, він злий буває, як сто чортів.

— Зараз він скаже, що його ніхто не розуміє,— посміхнувся Славко.

— Мене ніхто не розуміє,— повторив Кушнір.— На студії сидять демагоги й нездари.

— Замість того, щоб кричати, візьми і постав фільм,— сказав Штуль.— А то вже п'ять років і на майданчик не виходив.

— Бо не дають знімати того, що хочу я.

— Ти й сам не знаєш, чого хочеш,— махнув рукою Ігор.— Обридло вже слухати.

— Ніхто мене не розуміє, а я не хочу ставити сірі фільми. Не буду. Ви ставте, а я не буду.

Кушнір допив вино і вийшов з кімнати.

— Отак завжди,— із співчуттям сказав Степці Славко.— Після закінчення режисерського факультету він зробив блискучу дипломну, її показували на фестивалях, дали премію, а після того — жодного метра не зняв. Все шукає.