Носороги
- Автор: Йонеско Ежен
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-7715-0394-0
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Носороги». Краткое содержание книги:
Беранже. Даремно ви не вірите в медицину.
Жан. Лікарі вигадують якісь неіснуючі хвороби.
Беранже. Це почасти з добрих міркувань. Заради втіхи дбати про людину.
Жан. Вони вигадують хвороби, вони вигадують хвороби!
Беранже. Може, й вигадують. Але й виліковують оті вигадані хвороби.
Жан. Я тільки ветеринарам ще можу вірити.
Беранже (що був одпустив Жанів зап’ясток, знову бере його за руку). У вас понадималися жили.
Жан. Це ознака сили.
Беранже. Ясно, це ознака здоров’я і сили. Хоча… (Знову ще ближче придивляється до Жанового передпліччя).
Жанові це не подобається, і він силоміць висмикує руку.
Жан. Що ви розглядаєте мене як чудернацьку звірину?
Беранже. Ваша шкіра…
Жан. Що ви причепилися до моєї шкіри? Я ж вашу не розглядаю?
Беранже. Сказав би… так, сказав би, що вона на очах змінює свій колір. Зеленішає. (Пробує взяти Жана за руку). І грубшає.
Жан (знову висмикуючи руку). Не мацайте мене отак. Що на вас найшло? Ви дратуєте мене.
Беранже (до себе). Це, мабуть, серйозніше, ніж я думав. (До Жана). Треба викликати лікаря. (Йде до телефону).
Жан.Не чіпайте ту машинку.(Біжить до Беранже й відштовхує його).
Беранже захитався.
Хай це вас не обходить.
Беранже. Гаразд, гаразд. Це ж для вашого добра.
Жан (кашляючи і гучно дихаючи). Своє добро я знаю краще за вас.
Беранже. Вам важко дихати.
Жан. Кожен дихає як може! Вам не подобається моє дихання, а мені — ваше. Ви дихаєте дуже мляво, навіть і не чути як, я сказав би, що вам уже три чисниці до смерті.
Беранже. Ясна річ, я не такий дужий, як ви.
Жан. Я ж не посилаю вас до лікаря, щоб той вас оглянув. Кожен робить, що хоче.
Беранже. Не гнівайтесь на мене. Ви ж добре знаєте: я вам друг.
Жан. Дружби нема. Я не вірю у вашу дружбу.
Беранже. Ви ображаєте мене.
Жан. Вам нема чого ображатись.
Беранже. Любий мій Жане…
Жан. Я не ваш любий Жан.
Беранже. Сьогодні ви справжній мізантроп.
Жан. Так, я мізантроп, мізантроп, мізантроп, мені втіха бути мізантропом.
Беранже. Мабуть, ви ще досі сікаєтесь до мене через нашу дурну вчорашню сварку. Я визнаю свою провину. Я саме й прийшов, щоб вибачитись…
Жан. Про яку ви сварку кажете?
Беранже. Зараз я вам нагадаю. Знаєте, через носорога!
Жан (не слухаючи Беранже). По правді, я не те що не люблю людей, вони мені байдужі або ж гидкі, хай лиш не стають мені на дорозі, я розчавлю їх.
Беранже. Ви ж добре знаєте, що я ніколи не стану на заваді…
Жан. В мене є мета, і я рвуся до неї.
Беранже. Звичайно, ви маєте слушність. Проте я вважаю, що тепер у вас моральна криза.
Вже якийсь час Жан ходить по кімнаті від стіни до стіни, наче тварина в клітці. Беранже спостерігає його, час від часу ледь відходить убік, щоб не зіткнутися.
Жанів голос усе хрипшає.
Не хвилюйтеся, не хвилюйтеся.
Жан. Мені заважав мій одяг, а зараз уже й піжама починає муляти! (Розхристує піжамну курточку й знову закутується). Беранже. О! Та що з вашою шкірою?
Жан. Знову про шкіру? Це моя шкіра, і, певне, я її не мінятиму на вашу.
Беранже. Сказав би, що це вже шкура.
Жан. А вона міцніша. І негода мені не страшна.
Жан. Ви все зеленішаєте.
Жан. У вас сьогодні з кольорами негаразд. Увижається щось, ви знову п’яненький.
Беранже. Я пив учора, сьогодні ні.