Носороги
- Автор: Йонеско Ежен
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-7715-0394-0
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Носороги». Краткое содержание книги:
Беранже (намагаючись відчинити). Двері замкнені.
Жан. Хвилиночку! А! Так-так… (Жан підводиться й сідає, справді в лихому гуморі. Він у зеленій піжамі, волосся скуйовджене).Хвилиночку. (Повертає ключ у замкові).Хвилиночку.(Іде й знову лягає, як і перед цим, укриваючись ковдрою). Заходьте.
Беранже (заходячи). Добридень. Жане.
Жан (у ліжку). Котра там година? Ви не в конторі?
Беранже. Ви ще спите, ви не в конторі? Перепрошую, я, мабуть, перешкодив вам.
Жан (усе повернений спиною). Цікаво, що я не впізнаю вашого голосу.
Беранже. Я теж не впізнаю вашого голосу.
Жан (повернений спиною). Сідайте.
Беранже. Ви хворі?
Жан відповідає бурчанням.
Знаєте, Жане, я був йолоп, що посварився з вами через ту історію.
Жан. Яку історію?
Беранже. Вчора…
Жан. Коли вчора? Де вчора?
Беранже. Ви вже й забули? Та з носорогом, отим нещасним носорогом.
Жан. Яким носорогом?
Беранже. З тим носорогом, або, якщо хочете, з тими двома нещасними носорогами, яких ми бачили.
Жан. А! Так, пригадую… А хто вам сказав, що ті два носороги нещасні?
Беранже. Це просто говориться так.
Жан. Гаразд. Годі про це.
Беранже. Ви дуже ласкаві.
Жан. Ну й що?
Беранже. Все-таки хочу вам сказати, що я шкодую про свою затяту, вперту, озлоблену поведінку, так… так… коротше, коротше… я був йолоп.
Жан. Щодо вас мене таке й не дивує.
Беранже. Пробачте мені.
Жан. Я почуваю себе не гаразд. (Кашляє).
Беранже. Певне, саме тому ви ще й досі в ліжку. (Змінивши тон). Знаєте, Жане, ми обидва мали слушність.
Жан. Про що ви?
Беранже. Та… про те саме. Ще раз пробачте мені, що повертаюсь до цього, я багато не говоритиму. Любий мій Жане, хочу вам сказати, що, кожен по-своєму, ми обидва мали слушність. Зараз це доведено. В місті є однорогі носороги так само, як і дворогі.
Жан. А що я вам казав! Ну що ж, тим гірше.
Беранже. Так, тим гірше.
Жан. Або тим краще, це як подивитись.
Беранже (ведучи далі). Звідки взялись одні, звідти й другі, або звідки другі, звідти й перші взялися, по суті, це не має значення. Єдине, що, на мій погляд, має вагу, — це саме існування носорогів, бо…
Жан (обертаючись і сідаючи на своє розстелене ліжко, обличчям до Беранже). Мені недобре, мені так недобре!
Беранже. Я у відчаї! Зрештою, що з вами?
Жан. Я й не знаю до ладу, якась недуга чи болещі.
Беранже. Відчуваєте кволість?
Жан. Де там! Навпаки, все кипить.
Беранже. Я мав на увазі… якусь минущу кволість. Таке з кожним буває.
Жан. Зі мною ніколи.