Знаменитий детектив Блюмквіст
- Автор: Линдгрен Астрид
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966–661–640–8
- Переводчик: Ольга Дмитрівна Сенюк
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Знаменитий детектив Блюмквіст». Краткое содержание книги:
Вони поставали коло віконця, крізь яке просмикувався пучок сонячного проміння.
— Ну — раз, два, три! — скомандував Андерс.
— Поможіть! По-мо-жіть!
Після того крику тиша видалася їм ще глибшою.
— До Ґріпсгольма[3] та Альвастра[4] туристи валками сунуть, — гірко зауважив Андерс. — А наші руїни нікого не цікавлять.
Ні, жоден турист не почув їхнього крику, та й взагалі ніхто не почув.
Спливали хвилини, обертаючись на години.
— Аби я хоч була сказала вдома, що йду до руїн, — мовила Єва-Лотта. — Тоді вони прийшли б сюди нас шукати…
Вона затулила руками обличчя. Калле проковтнув клубок у горлі й підвівся з долівки. Він не міг сидіти й спокійно дивитися на Єву-Лотту. Чи дверей не можна виламати? Ні, зразу видно було, що марно й пробувати. Калле нахилився й підняв щось із долівки коло сходів. Дядьків Ейнарів ліхтарик! Він його забув! От пощастило! Бо як настане ніч, темна, холодна ніч, то хоч можна буде коли завгодно посвітити собі. Батарейки не вистачить надовго, але принаймні вони блиснуть і подивляться, котра година. Хоч, властиво, тепер уже однаково — чи третя година, чи четверта, чи п'ята, скоро для них узагалі ніщо не матиме ніякої ваги.
Калле відчув, як у ньому росте глухий відчай. Він ходив з кутка в куток «смутний та невеселий», як звичайно пишуть у книжках.
Усе що завгодно, аби тільки не сидіти й не чекати. Все що завгодно. Може, краще обстежити темні переходи, що вели в глиб підземелля?
— Андерсе, ти колись пропонував обстежити підземелля, накреслити план і влаштувати тут наш штаб. То, може, тепер обстежимо його?
— Невже я справді казав таку дурницю? Певне; мені тоді в голову вдарило сонце. Якби я тільки вибрався звідси, то довіку обминав би десятою дорогою ці паскудні руїни, так і знай!
— Усе ж таки цікаво, куди ведуть ці темні коридори? — не поступався Калле. — А раптом є якийсь інший вихід, що про нього ніхто не знає!
— Аякже! А раптом сюди з'являться археологи й відкопають нас? Однакова надія.
Єва-Лотта стрепенулася:
— Воно так, але як ми сидітимемо, то взагалі здурієм. Як на мене, то Калле правду каже. Ми маємо ліхтарика й будемо присвічувати собі.
— Ну, як хочете, — сказав Андерс. — Та, може, спершу з'їмо булочки? Три булочки — на жаль, тільки три булочки, і надовго їх однаково не стане.
Єва-Лотта дала кожному по булочці, і вони мовчки заходилися їсти. Їм аж моторошно ставало на думку, що це, може, вони їдять востаннє в житті. Вони швидко ум'яли булочки й запили їх водою з коряка. Тоді взялися за руки й рушили в темряву.
Калле йшов попереду й світив ліхтариком.
Саме тієї хвилини перед невеликою поліційною дільницею спинилася машина. З неї висіло двоє чоловіків і поспішили до дільниці, де їх зустрів Б'єрк, дуже здивований несподіваними відвідинами.
Прибульці назвалися: комісар Стенберґ і поліцай Сантесон із стокгольмської кримінальної поліції.
Потім комісар швидко спитав Б'єрка:
— Ви не знаєте тут у місті приватного детектива на прізвище Блюмквіст?
— Приватного детектива Блюмквіста? — Б'єрк похитав головою. — Ніколи про такого не чув.
— Дивно, — сказав комісар. — Він мешкає на Великій вулиці, чотирнадцять. Ось погляньте.
Комісар витяг листа й подав Б'єркові. Якби тут був Калле, то відразу впізнав би його. Вгорі стояло: «До кримінальної поліції у Стокгольмі», а внизу підпис: «Карл Блюмквіст, приватний детектив».
Поліцай Б'єрк засміявся:
— Та це ж мій приятель Калле Блюмквіст! Ти Диви, приватний детектив! Тому приватному детективові десь одинадцять чи дванадцять років!
— Тоді чим ви поясните, що він прислав нам такий самісінький відбиток пальця, як ми виявили на Банерґатан наприкінці липня? Мабуть, чули про крадіжку великих коштовностей? Чий це відбиток? Саме це найбільше цікавить стокгольмську кримінальну поліцію. Це наша єдина ниточка. Ми певні, ще грабувало кілька осіб, бо одна не зрушила б з місця важкого сейфа. Проте відбитки пальців залишила тільки одна з них, решта, певне, були в рукавицях.
Поліцай Б'єрк задумався. Він згадав, як недавно на майдані Калле обережно розпитував його, ще треба робити, коли знаєш, що хтось злочинець, а доказів немає. Виходить, Калле Блюмквіст якимось робом напав на слід злодіїв, що вкрали коштовності!
— Мені здається, що найкраще негайно ж піти й розпитатися про все самого Калле, — сказав поліцай Б'єрк.
— Мабуть, так, і якнайшвидше, — погодився комісар.
— Велика вулиця, чотирнадцять! — сказав поліцай кримінальної поліції і сів за кермо.
І машина рушила.
3
Популярні серед туристів королівський палац і парк біля Стокгольма.
4
Королівська резиденція у провінції Естер'єтланд із руїнами монастиря XII сторіччя.