Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Та намарно! Той фелазький шлях Україна вже залишила безповоротно. Кров’ю 15 мільйонів своїх найліпших синів і доньок обмила жахливий злочин — зраду своєї еліти. І власне ця кров робить з новітніх Ярем новітніх Галайд. Галайд не лише месників, але й АПОСТОЛІВ СТАРЕЗНОЇ ІДЕЇ. Тої самої ідеї, що її голосив Тесля з Назарету. Тої самої, що є в нашій легенді про Андрія Первозванного в Києві. Тої самої, що нею жили і за неї вмирали наші лицарі Запорізького Ордену, лицарі, що їх викликав Т. Шевченко з могил. Теорія? Містика? Мертве минуле? Чи аж надто реальне життя?
А завтрашню реальну Україну будуватимуть ніхто інший, лише духові діти отих 500 безсмертних містиків з Кінґіру, що на своєму прапорі написали «Бог і Україна». На яких саме основах вони її будуватимуть — продемонстрували переконливо 1938–45 роки. Ті роки показали також аж надто ясно: за ким іде, кого вважає за свій провід обдурений у 1917 році фелагами наш народ. Тому наші збанкротовані фелаги так запопадливо шукають допомоги рідної їм і нерідної (але з доларами) демократії (міжнародної мафії). Даремні їхні надії. Україна — це вже не Малоросія 1917 року. Виросла вже Україна на такого духового велетня, що навіть сили, о небо сильніші за наших швейків, примушені напружувати свої сили в боротьбі з Україною, з її власною, українською містикою, що називається УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. Той самий, що його колись вони проголосили каригідним «зоологічним шовінізмом», «бандитизмом» (див.: М. Грушевський. «Українська Партія соціял–революціонерів та її завдання»), але потім примушені були містицизмом народу визнати найголовнішу ідею того «бандитизму» — ідею Української Самостійної Держави. Будуть колись примушені тим же народом визнати й інші ідеї української містики. На еміграції вже примушені мовчати за своє «релігія — опіум для народу». Більш того! Примушені навіть ходити до церкви для замилення очей «темного» народу. Така–то сила незрозумілої їм містики. Ніякі сили вже не звернуть Україну зі шляху, що ним веде нашу націю наша власна містика. Містика, що її творив творчий ґеній нашої нації протягом тисячоліть. Не зверне вже зі шляху, яким ішла за всіх часів свого розквіту, багатства, сили. Зі шляху, випробуваного тисячолітнім досвідом. Наведемо для ілюстрації приклад, як та містика реалізується в національних емблемах.
Соціялістична УЦРада ухвалила в 1918 році за державне знамено України безхресний тризуб, оточений якоюсь стилізованою рослиною. Тризуби Володимира були з хрестом і без хреста. Який з них символізує ДУХ нашої нації? На це ми відповіли в цій книжці. Але маємо офіційне державне знамено — безхресний тризуб. Чи маємо триматися традиції безбожницької УЦРади, чи маємо шанувати свій глибоко релігійний і християнський народ? Щоб державне знамено (державний герб) України дійсно символізувало справжню Україну, воно мусить символізувати насамперед духовість української нації. А вона є наскрізь християнська. Соціялістична УЦРада не мала і не хотіла мати нічого спільного з релігією і тому прийняла безхресний тризуб. Відроджена старезна наша глибоко християнська нація буде мати за своє державне знамено Тризуб, середній «зуб» якого буде домінуючий у Тризубі Хрест.
Що символізує рослинка навколо соціялістичного тризуба? Про що вона нам пригадує? Хіба про етнографічні ідеали наших беззубих українофілів; ідеї людей доби національного занепаду України. Державне знамено кожної великої нації символізує, пригадує велич, славу, могутність нації. І наше державне знамено мусить символізувати, пригадувати велич, славу, БЕЗПЕРЕРИВНІСТЬ ТИСЯЧОЛІТНЬОЇ нашої ДЕРЖАВНОСТІ. А тому знаменові нашої Київської імперії — Тризубові мають асистувати знамена інших діб нашої державности. Праворуч Тризуба має стояти державне знамено нашої Гітитської держави з XVI ст. до Р. X. — олень, а ліворуч — знамено спадкоємця і продовжувача Київської імперії — Галицько–Волинської нашої держави — лев. Беремо знамено гітитської, а не скитської (або сарматської) діб, бо маємо оригінальні гітитські державні документи, а скитських оригінальних не маємо. Таке державне знамено України точно і правдиво символізує нашу старезну націю, її державність від XVI ст. до Р. X. понині. Символіка, що промовляє до нас великим голосом наших великих предків, випростовує наш зігнутий рабством хребет. А що говорить етнографічна німа рослиночка?
Бог і Україна. В цих двох коротеньких, але ж яких ВЕЛИКИХ словах вкладається вся історія, весь зміст життя, вся духовість, дух і душа нашої давньої нації. «Бог і Україна» — це НАЙВИЩИЙ СИМВОЛ України. І він МУСИТЬ бути і на нашому державному знамені. Слова «Бог і Україна» є нерозривною частиною державного знамена України — християнського Тризуба. Клич «Бог і Україна» мусить бути не лише на державному знамені, але й на кожній монеті Української держави (на американських є слова «В Бозі наша надія»). Цей наш національний клич, наш національний символ мусить пишатися над дверима кожної нашої церкви і кожної школи, щоб пригадувати українцям про зміст і мету їхнього життя.