Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. Поділ суб’єктивних прав на речові та відносні права щодо речей знайшов відображення в структурі цивільного законодавства, зокрема, в Цивільному кодексі. Положення про речові права виокремлюються в книзі третій Цивільного кодексу, а також в інших актах законодавства.
6. Положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7] щодо права власності тлумачаться Європейським Судом з прав людини досить широко. Допускається захист як права власності права на будь-який економічний (майновий) актив. Разом з тим Європейський Суд досить чітко розмежовує право, що належить особі, та інтерес. Так, при порушенні майнового права юридичної особи (корпоративного утворення) порушується майновий інтерес учасників цієї особи. Проте Європейський Суд визнає, що, наприклад, акціонер, за загальним правилом, не вправі пред’являти вимоги, пов’язані зі шкодою, яка завдана юридичній особі. Це допускається тільки в окремих випадках у разі наявності перешкод для пред’явлення вимог повноважними органами юридичної особи.
7. Конструкція права довірчої власності, що визнається у ст. 316 ЦК, при її найближчому розгляді виявляється беззмістовною. Тому, коли йдеться про право довірчої власності управителя, що виникає на підставі договору управління майном, то виявляється, що виникнення такого права нічого не додає до того речового права, яке виникає на підставі договору управління майном, що не передбачає надання управителю права довірчої власності.
Стаття 317. Зміст права власності
1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
1. Суб’єктивне право власності, що належить особі, включає цілий комплекс правових можливостей, що надаються власникові. Ці суб’єктивні права групуються в правомочності володіння, користування та розпоряджання.
2. Володіти — це означає мати фізичний доступ до речі. При вирішенні господарським судом справи, що стосувалася речового права на нежит лові приміщення, орендар став стверджувати, що спірні приміщення знаходились в його володінні з дня введення будови в експлуатацію. Тому орендодавець ніколи не володів спірними приміщеннями. Ці доводи суд оцінив як такі, що суперечать матеріалам справи. Передавши спірні приміщення орендарю зразу після введення будинку в експлуатацію, орендодавець (власник будинку) не втратив можливості мати фізичний доступ до спірних приміщень, зокрема, він мав право перевіряти додержання орендарем правил експлуатації та використання приміщень, а також умов договору з цього приводу. Це є елементами права володіння. Те, що орендар володіє приміщеннями, зачиняє їх на замок, не позбавляє повністю орендодавця тих правових можливостей, що надає йому право володіння майном, яке є його власністю. Право володіння захищається шляхом пред’явлення віндикаційного позову — позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.