Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?
- Автор: Сенченко Николай Иванович
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-245-4
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?». Краткое содержание книги:
Важливо для автора (як, звісно, й для більшості української людності), чи прозріє нарешті так звана політична еліта країни, аби побачити далеко не завжди благородну діяльність колоніальної адміністрації, що часто маніпулює навіть представниками державних органів.
Глибоко аналізуючи це питання, вчений-дослідник залишає його відкритим, він запрошує до роздумів над ним своїх співвітчизників, яким небайдужа доля Вітчизни й по-справжньому дорога її незалежність.
Для фахівців з теорії та історії управління суспільством, а також для широкого загалу читачів.
Якщо йдеться про світову економіку, про світовий інформаційний простір і некомерційні міжнародні організації, то слід зауважити, що ТНК, ЗМІ й усі наддержавні організації контролюються, підтримуються й використовуються силами Заходу, причому у своїх власних інтересах, а не в інтересах народу.
“Світовий інформаційний порядок — це порядок, що встановлюється країнами Заходу, насамперед США, — пише далі Зінов’єв. — Фірми й уряд США здійснюють контроль глобальної комунікації. Західні медіа мають у світі пріоритет. Світова культура насамперед є американізацією культури народів планети. Одним словом, ідея “глобального суспільства” — лише ідеологічно замаскована установка західного світу, очолюваного США, спрямована на підкорення всієї планети і встановлення свого панування над рештою людства”.
На наших очах світ поділяється на дві нерівні частини: світові гегемони й ті, хто здійснює їх політику на місцях (колоніальна адміністрація), з одного боку, з іншого — більшість світової периферії, яку заганяють у нове гетто з порушенням усіх людських прав, включаючи й право на життя.
Але ж яким має бути людство?
Проблема глобалізації в історичній динаміці полягає в становленні єдиного взаємопов’язаного світу, в якому держави не відділені між собою звичними протекціоністськими перепонами й кордонами, що водночас охороняють їх від несанкціонованих зовнішніх впливів. Проблема в тому, що до нової системи відкритого, глобалізуючого світу різні держави й народи підійшли по-різному підготовленими, значно відрізняючись своїм економічним, військово-стратегічним та інформаційним потенціалами. Об’єднання країн з різними потенціалами призведе до нових світових потрясінь і колізій. Звісно, про жодну рівноправність не може йтися. Західна частина вже певного мірою панує над незахідною і має тенденцію до цілковитого світового панування.
Цікаву характеристику сучасним процесам глобалізації дав Папа Іоанн Павло II. Він, зокрема, заявив: “Позаяк глобалізація керується лише законами ринку в інтересах найбільш могутніх держав, її наслідки можуть бути тільки негативними. Такими, наприклад, є підхід до економіки як до абсолютної цінності, безробіття, занепад соціальних служб, знищення навколишнього середовища, зростання розриву між бідними й багатими, несправедлива конкуренція, що змушує бідні нації все більше принижуватися...” (Этос глобального мира. — М.: Горбачев-фонд, 1999. — С. 12).
А що очікує незахідну частину людства? На це запитання вичерпну відповідь дає концепція, яка отримала назву “золотого мільярда”.
3.2. Концепція “золотого мільярда”
За твердженнями глобалістів, для ефективного функціонування сучасного індустріально-інформаційного суспільства достатньо двадцяти відсотків найкваліфікованіших працівників, учених і спеціалістів планети. Нині вони упереваж інтегровані країнами “золотого мільярда”. А як же населення інших країн світу (80 %), зокрема й України? Відповіді на це запитання архітектори глобалізації не дають. У кращому разі йдеться про надання благодійної допомоги відсталим країнам з боку країн “золотого мільярда”. А ця допомога, як показує життя, безпосередньо залежить від лояльності її отримувачів до встановленого Заходом нового світового порядку.
Дедалі частіше концепцію “золотого мільярда”, яка нині домінує не тільки серед багатих людей Заходу, а й серед “нових українців”, називають расизмом у глобальному масштабі. Ще 1875 року англіканський священик Мальтус розрахував максимально можливу кількість населення Землі. Він стверджував, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1 млрд 400 млн чоловік. Сучасні послідовники Мальтуса скоротили цю цифру до одного мільярда, який назвали “золотим”.
В чому ж полягає суть цієї концепції?
Термін “золотий мільярд” з’явився як синтез двох великих ідей сучасної західної культури. Одна ідея пов’язана з уявленням про “золоту еру” прогресу й благополуччя, інша — з песимістичним визнанням обмеженості ресурсів Землі й неможливості поширення цього благополуччя на все населення планети. Безумовно, цей термін не вживається в офіційних документах, де його замінюють таким набором понять і визначень, що зміст стає зрозумілим з контексту. На Заході цей термін означує населення країн (“першого світу”), що входять до Організації економічного співробітництва та розвитку, тобто населення 24 країн Європи й світу.