Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?

Для “туземного населення”: казино, кафе з “однорукими бандитами”, бари, борделі з дешевими повіями, СНІДом, наркотиками, коньяками, горілками, винами, пивами... Розважайся, запивайся, заливайся, а прокинувшись, знову пий до краю. Партії, свобода, демократія, права людини, демократичні реформи — все це знову ж таки для “туземного люду”. А ще — можливість мітингувати, кричати, висловлювати опозиційні думки. Проте — на стадіоні й бажано десь за містом, а найкраще в полі чи лісі.

Як же так сталося, що на словах ніби все для народу, а насправді — проти нього. Все випливає з теорії “золотого мільярда”, куди компрадорська й гендлярсько-лихварська політична еліта Україна дуже бажає потрапити.

Суть світової політики сьогодні будується на одному примітивному постулаті — прагненні вписатися в цей самий горезвісний “золотий мільярд” щасливчиків, яким забезпечуються райські умови життя на Землі.

Звичайно, є й активно діє “кваліфікаційна комісія”, яка виносить остаточний вердикт стосовно етносів. Нині вже однозначно можна стверджувати, що заповітні квитки до “суспільства обраних” закінчилися. Залишилися тільки жетони на право тваринного існування з тавром “недолюдини”, а тих, хто їх не отримав, чекає фізичне знищення. Тому бійка за жетони точиться не на жарт. Міжнародні поліцейські сили змушені докладати величезних зусиль, аби утримати в керованому режимі відкинуті нації. Іншими словами — відбувається неоколонізація.

Концепція “золотого мільярда”, що передбачає штучне виокремлення з людства нового “вибраного народу”, безумовно, утопічна. Ця утопія — наслідок загальної кризи індустріалізму й індустріальної цивілізації. Філософське підґрунтя цієї утопії — песимістичний індивідуалізм, розрив общинних зв’язків людської солідарності, відмова від етики релігійного братерства й колективного спасіння. Та частина населення, яка зараховує себе до “золотого мільярда”, дедалі відчутніше почувається у фортеці, оточеній натовпом голодних і обурених бідних людей. Утопія “золотого мільярда”, яку в принципі неможливо реалізувати, водночас породжує агресивність, спочатку в ідеології та культурі, а потім у політичній і військовій сферах. Уже помітні ознаки консолідації нової, глобальної нацистської ідеології, що може спричинити руйнівні дії. Сприймати чи не сприймати саму ідею “золотого мільярда”, ідею безумовно антихристиянську, а також антиісламську і антибуддійську, — це справа морального й релігійного вибору. Проте на хвилі неоліберальної та євроцентристської ідеології в Україні частина політичної “еліти” потрапила в тенета цієї ідеї і є її радикальним пропагандистом. Ця частина впливає і на українську правлячу верхівку. Бо чим іще можна пояснити прагнення більшості можновладців увійти до таємних товариств, наприклад. Ордену Святого Станіслава; членами його стали високі посадові особи, зокрема й керівник гуманітарної політики України.