![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
РОЗДІЛ 9. Голден
– Кораблі все ще не відповідають, – Наомі натиснула декілька кнопок на комунікаційні панелі.
Джим відерагував:
– Я думаю, що вони не хочуть. Та я волів би показати «Доннаджеру», що нас турбує те переслідування. Це все, чим ми можемо прикрити свої сраки.
Наомі хруснула спиною, потягнувшись. Голден дістав з коробки протеїновий батончик і кинув жінці.
– Поїж.
Поки вона зривала обгортку, Амос піднявся драбиною і вмостився в сусідньому кріслі. Його одяг був такий брудний, що аж блищав. Три дні в тісному шаттлі не пішли на користь ні його особистій гігієні, ні іншим.
Голден піднявся і з огидою почухав немиту голову. «Лицар» був замалий для душової кабіни, а умивальники, розраховані на нульову гравітацію, – замалими, аби запхати в них голову.
Амос вирішив проблему миття голови шляхом збривання усього волосся. Наразі він мав лише щетину навколо лисої маківки.
Якимось чином волосся Наомі залишалось блискучим і майже не жирним. Джимові було цікаво, як же вона це робить.
– І мені їдла підкинь, старпоме, – попросив механік.
– Капітан, – виправила його Наомі.
Голден кинув батончик і лисому. Той ухопив їдло з повітря і, обдивившись довгий тонкий пакунок з відразою, сказав:
– Холєра, бос. Я ліве яйце віддав би за їжу, що не нагадує ділдо.
Тоді у жартівливому тості потицяв батончиком у бік Наомі.
– Розкажи мені за воду, – попросив Голден.
– Ну, я облазив увесь корпус. Підтягнув усе, що можна підтягнути, і обмазав епоксидкою усе, що не можна, так що ми начебто не капаємо ніде.
– Я продовжую тримати рециркуляцію на волосині, – сказала старпом. – «Лицарева» система переробки не розрахована перетворювати відходи п’ятьох людей на їжу протягом двох тижнів – тільки на волосині й тримається. Ми маємо навчитися жити зі смородом від кожного з нас. Я замало хвилювалася про те, про що варт було хвилюватися більше.
– До речі, – нагодився Амос, – я зараз іду до себе і ще трошки побризкаюсь дезодорантом. Порпаючись днями у суднових нутрощах став смердіти так, що сам прокинувся вночі.
Голомозий ковтнув решту їжі, плямкнув губами у робленому задоволенні і посунув униз по драбині. Голден і собі відкусив їдла. За смаком схоже на жирний картон.
– Як там Шед?– поцікавився Джим. – Щось він нищечки собі.
Наомі скривилася і поклала недоїдений батончик на комунікаційну панель.
– Якраз хотіла з тобою про це переговорити. Йому недобре, Джиме. На відміну від нас, він переніс те... що сталося, найтяжче. Ви з Алексом обидва флотські. Вас готували до втрати товаришів. Амос літає так давно, що це вже третій його корабель, уяви собі, який було знищено.
– А ти ж повністю відлита із заліза і титану, – пошуткував Голден, додавши у фразу лише дрібку жарту.
– Не повністю, 80-90 відсотків. Верхня частина, – напівпосміхнулась старпом. – Я типу серйозно. Було б непогано, якби ти з ним перекинувся слівцем.
– І що сказати? Я ж не психіатр. Флотська версія таких розмов містить дотримання обов’язків, піднесення самопожертви, помсту за павших ґефрайтерів. Не спрацює у випадку, коли твоїх друзів вбито без видимих причин, і в принципі ти з цим нічого зробити не в змозі.
– Я ж не кажу, аби ти його полагодив. Я кажу, аби ти поговорив з ним.
Голден піднявся зі свого крісла і відсалютував:
– Так, сер.
На східцях він зупинився.
– Хотів би знову подякувати, Наомі. Я справді…
– Я знаю. Іди і будь капітаном.
Тоді повернулася до консолі зв’язку і викликала екран управління судном.
– Я продовжую махати нашим сусідам.
* * *
Голден відшукав Шеда в малесенькому медичному відсіку. Справді, не відсік, а просто шафа. Крім підсиленого ліжка, тумбочки з медикаментами, з півтузіня пристроїв та апаратів, прикріплених до стіни, тут було місце лише для стільця на магнітній лапі. На ньому Шед і сидів.
– Агов, приятелю, не проти, якщо я увійду? – запитав Голден і подумав: «Я що, справді сказав "агов, приятелю"?». Шед знизав плечима і викликав екран наявності медпрепаратів. Потім повідчиняв усі шафки і оглянув їх вміст. Малося на увазі, що він на півдорозі якогось процесу.
– Дивись-но, Шеде. Ця ситуація з «Кентербері» і справді зачепила усіх, і мо ти...
Медик повернувся, тримаючи в руках білий тюбик:
– Тривідсотковий розчин оцтової кислоти. Навіть не уявляв, що він тут є. На «Кенті» закінчився, а в мене все ще було трійко пацієнтів з ГБ, яким би він і справді став у нагоді. Чому вони запихнули це на «Лицар», не уявляю.
– ГБ? – це все, що міг відповісти Голден.
– Генітальні бородавки. Розчин оцтової кислоти – це ліки для усіх зовнішніх бородавок. Випалює їх геть. Пече, але свою справу робить. Нема причин, аби тримати це на шаттлі. У списку препаратів завжди щось пропущено.