![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
Голден торкнувся пальцем губи.
– «ПіК» нас не підтримує. Скоріш за все, ми не зможемо втікти, та й зникати я не хочу. Думаю, ми підкоримось, але підкоримось із шумом. Чому б нам не порушити дух закону?
Наомі закінчила працювати з комунікаційною панеллю, і при нульовй гравітації її волосся плавало довкруж неї чорною хмарою.
– Отже, Джиме, я зберігаю кожен ватт для передавача. Вони приймуть це голосно і без перешкод по всій системі, аж до Титанії11.
Голден спробував підняти руку, аби пригладити мокре від поту волосся. Без гравітації воно просто стирчало навсібіч. Тож він застебнув молнію комбінезона і натиснув кнопку запису.
– Це Джеймс Голден, в минулому з «Кентербері», а тепер на шаттлі «Лицар». Ми співпрацюватимемо зі слідством щодо знищення «Кентербері», і до цієї співпраці відносимо нашу згоду взяти нас на борт вашого корабля КРФМ «Доннаджер». Ми сподіваємось, що наша співпраця означає, що ми не станемо в’язнями і не зазнаємо кривди. Будь-які подібні дії слугуватимуть лише укріпленню версії щодо вини марсіянського судна у знищенні «Кентербері». Джеймс Голден закінчив. – Голден відкинувся на спину: – Наомі, передай це.
– Шефе, це хитрий хід, – підтримав Алекс, – тепер нас буде важко зникнути.
– Я вірю в ідею прозорого суспільства, пане Камаль.
Алекс посміхнувся і відштовхнувшись поплив до проходу. Наомі натискала клавіші на панелі зв’язку, задоволено мугикаючи щось у підтвердження.
– Наомі, – гукнув капітан.
Жінка повернулась, і її волосся поволі, мов у потопельника, повернулось за нею.
– Якщо все піде не так, треба щоби ти… ти мусиш…
– Кинути тебе вовкам, – закінчила інженер, – звинуватити у всьому тебе і безпечно повернути інших на станцію Сатурн.
– Так, – погодився Джим, – але не грай в героя.
Вона дозволила словам повиснути в повітрі, допоки в них не залишилось ані грама іронії.
– Навіть на думку не спадало, сер.
* * *
– «Лицар», говорить капітан «Доннаджера» Яо, – пролунав голос суворої на вид жінки з екрану комунікатора. Послання отримано. Будь-ласка, утримайтесь від подальших загальних передач. Мій навігатор невдовзі надішле вам дані щодо напряму руху. Дотримуйтесь його суворо. Яо закінчила.
– Я вважаю, що ви її розізлили, – Алекс зареготав. – Отримав дані про курс. Вони перехоплять нас за 13 днів. Дамо їй час гарно поваритися в цьому.
– За тринадцять днів мене закують у залізо та штрикатимуть голками під нігті, – зітхнув Голден, і відкинувся у своєму кріслі. – Нам краще розпочати наш політ назустріч ув’язненню й тортурам. Лягайте на отриманий курс, пане Камаль.
– Прийнято, капітане... Овва, – відповів пілот.
– Проблеми?
– «Лицар» щойно просканував перед прискоренням простір на можливу наявність об’єктів зіткнення. І в нас шість белтерських об’єктів на курсі перехоплення.
– Белтерських об’єктів?
– Швидкий контакт з сигналом, але без розпізнавання. Кораблі, але йдуть без транспондерів. Вони перехоплять нас за два дні до «Доннаджера».
Голден повернув дісплей. Шість маленьких сигнатур, жовто-помаранчевих зі зміщенням до червоного. Сильне прискорення.
– Ну і що ви за одні? – запитав Голден у екрана.
РОЗДІЛ 8. Міллер
– Агресія проти Пояса – ось на чому тримаються Земля і Марс. Наша слабість, це їхня сила, – жінка в масці віщувала з екрану Міллерового термінала. Розрізане коло АЗП майоріло за нею, мов намальоване на тканині, – не бійтеся їх. Єдина їхня сила – це ваш страх.
– Це – і ще сотня чи дві військових кораблів, – прокоментував Гейвлок.
– З того, що я чув, – відповів Міллер, – якщо ви ляпнете у долоні, то вони вас не встрелять.
– Тре якось пробувати.
– Ми повинні повстати! – голос жінки гримів. – Ми маємо перехопити нашу долю, доки її в нас не відібрано. Пам’ятай «Кентербері»!
Міллер вимкнув плеєр і ліг на спинку крісла. У відділку відбувалася зміна чергувань, тож гучна балачка копів з нової зміни підганяла тих, хто вже відпрацював. Запах кави змагався з димом цигарок.
– Ще тузінь таких, як вона, – повідомив Гейвлок, кивнувши на мертвий монітор термінала, – але ця моя улюблена. Іноді вона навіть піну з рота пускає, їй-бо!
– Скільки ще файлів? – уточнив Міллер.
– Дві чи три сотні, – Дмитро знизав плечима і витягнув цигарку. Він знову почав палити. – Що декілька годин з’являється новий. Та всі з різних місць. Іноді передають по радіо. Іноді файли викидають у загальні розділи. Орлан у припортовому барі знайшла хлопаків, що запускали віртуальну наживку, типу памфлетів.
– Прихопила їх?
– Ні, – Гейвлок відреагував, начебто це було третьорядною справою.