Гаррi Поттер i фiлософський камiнь
- Автор: Роулинг Джоан Кэтлинг
- Серия: Гарри Поттер #1
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-39-3
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррi Поттер i фiлософський камiнь». Краткое содержание книги:
Ексклюзивні обкладинки українського Поттера багато фахівців визнають взагалі найкращими…
Гаррі знову перевернув картку й ошелешено побачив, що обличчя Дамблдора вже немає.
— Він щез!
— А ти гадав, він тут цілий день сидітиме? — здивувався Рон. — Ще повернеться!.. Ні, знову Морґана, а я вже маю аж шість таких. Хочеш собі? Можна почати колекцію.
Рон глянув на купку ще не розгорнутих шоколадних жабок.
— Пригощайся, — заохотив його Гаррі. — Слухай, але ж у маґлівському світі люди лишаються на фотках.
— Справді? Що, взагалі не рухаються? — Рон був приголомшений. —Дива!
Гаррі побачив, як Дамблдор з легенькою усмішкою нишком повернувся на фото. Рон так захоплено ласував жабками, що майже не зважав на картки з відомими чарівницями й чаклунами, зате Гаррі не спускав з них очей. Невдовзі він уже мав не тільки Дамблдора й Морґану, а й Генґіста Вудкрофтського, Альберика Ґраньона, Цирцею, Парацельса й Мерліна. Зрештою він відвернувся від друїдської Кліодни, що чухала собі ніс, і відкрив пакетик горошку на кожен смак "Берті Бот".
— Будь обережний з ним, — застеріг Рон. — "На кожен смак" означає, що його смак може бути якам завгодно. Тобто якісь горошинки будуть цілком звичайні — шоколадні, м'ятні чи мармеладні, — зате можуть трапитися такі, що смакуватимуть як шпинат, печінка чи фляки. Джорджеві здається, ніби одного разу йому потрапила горошинка зі смаком шмарків.
Рон узяв зелену горошинку, пильно на неї подивився і надкусив з одного боку.
— Бе-е-е! Бачиш? Капуста!
Вони добре розважилися, ласуючи горошком на кожен смак. Гаррі натрапив на грінки, кокосовий горіх, варену квасолю, полуницю, карі, траву, каву, сардину й навіть відважився надгризти краєчок дивної сірої горошинки, якої б ніколи не торкнувся Рон і яка виявилася перцем.
Краєвид за вікном ставав щораз дикішим. Зникли охайні лани й луки і натомість з'явилися ліси, звивисті річки й темно-зелені пагорби.
Хтось постукав, і до купе увійшов заплаканий кругловидий хлопець, якого Гаррі бачив на платформі номер дев'ять і три чверті.
— Перепрошую, — вибачився він, — ви не бачили мою жабку?
Коли вони заперечно похитали головами, він захлипав:
— Я загубив її! Вона завжди тікає від мене!
— Ще знайдеться, — заспокоїв Гаррі.
— Може. Гаразд, якщо десь побачите… — простогнав бідолаха й пішов далі.
— Не знаю, навіщо так перейматися, — здивувався Рон. — Якби я мав жабу, то загубив би її якнайшвидше. Хоча я маю Скеберса, тож краще помовчу.
Пацюк і далі дрімав у Рона на колінах.
— Що живий, що здохлий — однаково! — роздратовано поскаржився Рон. — Вчора я спробував трохи його прикрасити і зробити жовтим, але замовляння не подіяло. Ось зараз покажу, дивись…
Понишпоривши у своїй валізі, він дістав пошарпану чарівну паличку. Подекуди вона була пощерблена, а з одного краю виблискувало щось біле.
— Уже вилазить єдинорогова волосина. Гаразд!.. Тільки-но він підняв паличку, як прочинилися двері купе. Знову прийшов хлопець, від якого втекла жабка, та цього разу з ним була дівчинка, вже одягнута в нову гоґвортську мантію.
— Ви не бачили жабки? Невіл загубив жабку, — сказала дівчинка. Вона мала командирський голос, густе каштанове волосся й трохи завеликі передні зуби.
— Ми вже йому казали, що не бачили, — відповів Рон, але дівчинка не слухала, бо помітила в його руці паличку.
Ох, ти насилаєш чари? Ану ж поглянемо!
Вона сіла, а Рон геть збентежився:
— Е-е… Ну, добре… — Кахикнув і промовив:
Він махнув паличкою, але нічого не сталося. Скеберс і далі був заспаний і сірий.
— Ти певен, що це справжнє замовляння? — запитала дівчинка. — Бачиш, щось не виходить, правда? А я випробувала кілька простих замовлянь — просто так, і вони всі спрацювали. У моїй родині зовсім нема чарівників, і я так здивувалася, отримавши листа! Мені було так приємно! Це, звичайно, найкраща школа чарів, я чула про неї… я вже знаю напам'ять всі основні підручники… звичайно, сподіваюся, що цього мені вистачить… до речі, я Герміона Ґрейнджер, а ви?
Все це вона випалила, мов з кулемета, і Гаррі аж розгубився. Але глянувши на не менш збентеженоного Рона, він зрозумів, що не тільки він не вивчив підручників напам'ять, тож полегшено зітхнув.
— Я — Рон Візлі, — пробурмотів Рон.
— Гаррі Поттер, — відрекомендувався Гаррі.