Гаррi Поттер i фiлософський камiнь
- Автор: Роулинг Джоан Кэтлинг
- Серия: Гарри Поттер #1
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-39-3
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррi Поттер i фiлософський камiнь». Краткое содержание книги:
Ексклюзивні обкладинки українського Поттера багато фахівців визнають взагалі найкращими…
Це повернулася професорка Макґонеґел. Привиди один за одним розтанули в протилежній стіні.
— Ну, а тепер станьте вервечкою, — звеліла першокласникам професорка, — і йдіть за мною.
З дивним відчуттям, наче його ноги стали свинцеві, Гаррі прилаштувався за якимсь рудуватим хлопцем, за ним став Рон, і вони вийшли з кімнати, знову перетнули вестибюль і ввійшли через подвійні двері до Великої зали.
Гаррі ніколи навіть уявити собі не міг такого дивного й розкішного приміщення. Воно було затоплене сяйвом тисяч і тисяч свічок, які плавали в повітрі над довжелезними столами, де примостилися всі інші школярі. Столи були накриті блискучими золотими тарелями й келихами. На підвищенні в кінці зали стояв ще один довгий стіл, за яким сиділи викладачі. Професорка Макґонеґел підвела туди першокласників, які стали обличчям до решти школярів, а плечима — до вчителів. Сотні звернених на новачків очей у мерехтливому сяйві свічок були схожими на бліді ліхтарики. Де-не-де поміж учнями світилися сріблисті серпанки привидів. Щоб уникнути спрямованих на нього поглядів, Гаррі глянув угору й побачив оксамитно-чорну стелю, усіяну зорями. Він почув шепіт Герміони: "Вона зачарована, щоб скидатися на справжнє зоряне небо, я читала про це в "Історії Гоґвортсу".
Важко було повірити, що Велика зала взагалі мала стелю, а не стояла просто неба.
Коли професорка Макґонеґел мовчки поставила перед першокласниками ослінчик на чотирьох ніжках, Гаррі швиденько опустив очі. На ослінчик вона поклала гостроверхий капелюх чарівника. Капелюх був полатаний, обшарпаний і страшенно брудний. Тітка Петунія не дозволила б навіть занести його до хати.
"Можливо, треба вичаклувати звідти кролика абощо", — гарячково подумав Гаррі.
Помітивши, що всі пильно дивляться на капелюх, він теж втупився у нього. Якусь мить панувала цілковита тиша, а тоді капелюх смикнувся. Далі в ньому з'явився отвір, що нагадував роззявлений рот, і капелюх заспівав:
Капелюх закінчив пісню, і зала вибухла оплесками. Він уклонився кожному з чотирьох столів і знову застиг.
— То нам просто треба надягти капелюх! — зашепотів Рон. — А Фреда я приб'ю — він варнякав мені про боротьбу з тролем.
Гаррі ледь усміхнувся. Звичайно ж, краще приміряти капелюх, ніж проказувати замовляння, проте він волів би надягати його тоді, коли ніхто не дивиться. Капелюх ставив надто великі вимоги, а Гаррі не почувався тепер ані відважнім, ані мудрим. От якби був гуртожиток для тих, кого нудить від хвилювання, — це було б саме для нього!
Професорка Макґонеґел виступила наперед, тримаючи в руках довгий сувій пергаменту.
— Коли я називаю чиєсь ім'я, прошу надягати капелюх і сідати для сортування на цей ослінчик, — оголосила вона. — Анна Ебот!
Рум'яна дівчинка з русявими косами підійшла, спотикаючись, до ослінчика, настромила собі по самі очі капелюх і присіла. Коротка пауза і…
— ГАФЕЛПАФ! — крикнув капелюх.
Зі столу праворуч долинули підбадьорливі вигуки й оплески, і Анна попрямувала туди — до гафелпафського столу. Гаррі помітив, як їй радісно помахав привид гладкого ченця.
— Сьюзен Боунз!
— ГАФЕЛПАФ! — знову крикнув капелюх, і Сьюзен сіла поруч із Анною.
— Террі Бут!
— РЕЙВЕНКЛОВ!
Цього разу заплескали за другим столом з лівого краю; кілька рейвенкловців підвелися, потискаючи руки Террі.
Менді Брокелгерст також пішла до Рейвенклову, а от Лаванда Браун стала першою новою ученицею Ґрифіндору, тож тепер оплески зірвалися з найдальшого столу ліворуч; Гаррі бачив, як завзято свистіли Ронові брати-близнюки.
Мілісент Булстроуд потрапила до Слизерину. Можливо, Гаррі просто так уявлялося, але після всього почутого про Слизерин його учні справляли на нього неприємне враження.