Пригода опівночі. Однієї дощової осені

— Що робити! — промовив він. — Маю слабість до хатнього начиння, а чому — і сам не знаю! Як тільки буваю біля магазину, де продають господарчу речі, неодмінно заходжу і купую то каструлю, то чайник, то сковорідку. Унизу, в підвалі, в мене їх удвічі більше! — Він оглянув розкиданий посуд і всміхнувся: — Хто знає, може й придадуться колись! Всяко буває.

Абакум одразу ж погодився, що всяко буває на цьому світі. Сам він, наприклад, купує дитячі книжки з малюнками.

— Дві етажерки заставлені ними доверху, — гаряче запевняв він. — І ще стільки на горищі лежить.

— А дитячі книжки мені й на думку не спали! — промовив задумливо лікар.

— Нічого, — кивнув йому Абакум. — Якщо буде потреба, згадай про мене. Я тобі прислужуся.

Лікар погладив підборіддя і весело розсміявся.

Я бував на квартирі в Абакума і добре знав, що в його бібліотеці немає жодної дитячої книжки.

Потім лікар надів білий фартух, зав'язав на спині поворозки бантиком і почав дуже віртуозно чистити рибу. Ми з цікавістю стежили за його роботою. Раптом він опустив руку і глибоко зітхнув.

— І компанія чудова, — сумно промовив лікар, дивлячись на нас, і риба свіжа, і вино я приготував. Одного тільки не вистачає для повного задоволення.

— Чорнявої, — всміхнувся Абакум.

Тошков лагідно глянув на нього і кивнув головою.

— Лікарю, — сказав Абакум, — якщо не заперечуєш, я можу запросити від твого імені чорняву, і вона вшанує нас своєю присутністю — ручаюсь. Але тільки при одній умові…

— А саме? — насупив брови лікар. Він кинув почищеного коропа на стіл і схрестив руки на грудях. У цій позі, якби був у трико і з вусами, він нічим не відрізнявся б од колишніх чемпіонів світу з греко-римської боротьби.