Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
«Kamenę» отримав і дуже дякую. Чи то не занадто щедра віддяка за мої малюночки[173]?
Обіймаю Вас дуже сердечно і прошу не забувати
Вашого
Бруно Шульца
24 IV 1938
До редакції журналу «Sygnały»[174]
Вельмишановний Пане[175]!
Одразу ж після розмови з паном Курилюком я мусив виїхати несподівано з Дрогобича і повернувся тільки позавчора. Я спішно переписав одну новелу[176], може, Ви ще встигнете її надрукувати. Дуже перепрошую за затримку.
Лист ВПана був пересланий мені на місце мого проживання, і тільки сьогодні повернувся, не заставши мене вже там.
Переказую вирази поваги та сердечні вітання.
Бруно Шульц
Дрогобич, 28 IX 1934
Флоріянська, 10
Вельмишановний Пане!
Природно, що я знаю про воскресіння «Sygnałów» і навіть читаю їх із зацікавленням, коли мені пощастить роздобути примірник.
Охоче надаю Вам рукопис п. Корабйовського[177], а в майбутньому надішлю щось іще.
Я добре пригадую собі той літній день, коли Ви прийшли з п. Барановською. Чи, може, то було восени[178]?
Прошу сердечно вітати від мене п. Корабйовського, чиїми постановками на веселій хвилі я щиро захоплююся[179]. Прози його ще не знаю.
Якщо у Вас буде нагода, прошу також передати вітання п. Кунцевич[180], котра на цьому тижні мала би бути у Львові, як я чув.
Дуже сердечно Вас обіймаю.
Бруно Шульц
Дрогобич, 19 III 1936
Вельмишановний Пане!
З великим задоволенням уділяю Вам уривок із Процесу Кафки[181], пересилаю на вибір 2 фрагменти. Один із них п[ід] н[азвою] Посіпаки коротший, проте менш істотний для цілості. Другий, який я назвав: Притча про врата до Закону, містить посутню ідею твору*. Залишаю вибір на Ваш розсуд. Я додав також короткий вступ про природу творчості Кафки[182].
*Але, може, трохи нудний.
Останній номер «Sygnałów» виглядає дуже цікаво. Проте, чи вірите, я його повністю ще не встиг прочитати? Отож відкладаю свої коментарі до наступного листа.
Сердечно тисну руку та передаю найкращі вітання.
Бруно Шульц
Дрогобич, 12 V 1936
Шановний Пане Редакторе!
Дозволяю собі переслати Вам написаний молодою особою уривок прози, який здається мені вартим уваги і навіть чимось більшим за красну заповідь. Я бачу в тій роботі непересічні достоїнства[183].
Передаю його Вам для ласкавої оцінки, і дуже би втішився, коли [б] Ви могли його вмістити. То було б для молодої авторки дуже великим стимулом і зобов'язанням до серйозної роботи.
У кожному разі, прошу про Вашу точку зору і збереження рукопису.
Переказую вирази поваги та сердечні вітання.
Бруно Шульц
Дрогобич, 4 IX 1938
Флоріянська 8[184]
Вельмишановний Пане Редакторе!
Я дуже радо візьму участь у грудневому номері. Не знаю ще, що приготую, але, напевно, щось із царини красного письменства. Перешлю у встановлений термін.
Переказую вирази глибокої поваги та сердечні вітання.
Бруно Шульц
Дрогобич, 24 IX 1938
Вельмишановний Пане Редакторе!
Надсилаю обіцяний уривок оповідання[185] для грудневого числа «Sygnałów».
Якщо це можливо, то прошу надіслати мені відбитки для коректури, оскільки при моєму способі письма друкарські помилки бувають особливо дошкульними.
Переказую вирази глибокої поваги та сердечні вітання.
Бруно Шульц
4 XI 1938
До Ярослава Івашкевича[186]
Вельмишановний Пане!
Пані Дорота Виґард[187] із Відня, перекладачка на німецьку мову, хотіли би перекласти п'єсу В. Шан. Пана Літо в Ноані[188] для поважного німецького видавництва. Вона звернулася до мене із проханням про посередництво. П. Виґард хотіла би знати, чи могла би розраховувати на авторизацію В. Шан. Пана, та якими були би Ваші умови.
Із перекладів п. Виґард мені дуже добре знаний переклад кількох поки що не опублікованих розділів Цинамонових крамниць.
Прохаючи ласкаво про люб'язну відповідь[189], переказую вирази глибокої поваги.
173
Це два малюнки олівцем, подаровані Зенонові Вашневському. На одному з них є присвята: «Любому Зенонові Вашневському Бруно Шульц» і дата «18 І 1938».
174
«Sygnały» — суспільно-культурний журнал, який виходив у Львові щомісяця, а від 1938 року раз на два тижні, провадив ідейну боротьбу проти фашизації країни. «Sygnały», спершу редаговані Тадеушем Голлендером, наприкінці 1934 року перейшли під управління Кароля Курилюка.
Тадеуш Голлендер (1910–1943) — польський поет, у 1933—1934 роках головний редактор журналу «Sygnały». Убитий гітлерівцями.
Кароль Курилюк (1910—1967) — культурний і суспільний діяч, співтворець і редактор журналу «Sygnały».
Листи Шульца до редакції часопису «Sygnały», адресовані переважно на прізвище Кароля Курилюка, були разом із рештою редакційного архіву збережені та депоновані останнім у бібліотеці Оссолінеуму в 1939 році, незабаром після початку війни. Нині листи із частково врятованого архіву журналу «Sygnały» зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника, де я в 1965 році їх розшукав завдяки вказівкам Курилюка та отримав їхню мікрофільмову копію.
175
Лист, ймовірно, написаний на ім'я тодішнього головного редактора журналу «Sygnały» Тадеуша Голлендера. У 1936 році головним редактором став уже Кароль Курилюк, саме йому адресовані наступні вміщені тут листи.
176
Липневі ночі. (Див. примітку 11 і 32 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 120 та 143)).
177
Вільгельм Корабйовський — див. біографію у примітці до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 496).
178
Згідно з усним повідомленням пані Анни Барановської, яка тоді супроводжувала Курилюка, візит відбувся у червні 1934 року. (Див. також примітку 32 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 143)).
179
Корабйовський виступав у гумористичних передачах львівського радіо «На веселій львівській хвилі» в ролі «радника Стронця». Він також був автором сатиричних текстів і пародій (зокрема, на прозу Шульца). (Див. лист Корабйовського до Шульца [№ 15] та примітки до цього листа).
180
Марія Кунцевич (1899—1989) — польська письменниця, представниця психологічно-побутового нурту в сучасній польській прозі. В 1938 році подала кандидатуру Шульца на нагороду «Wiadomości Literackich». Бруно Шульц є автором аж трьох рецензій-есеїв, присвячених її романові Іноземка (Cudzoziemka, 1936).
181
Процес (Der Process) Франца Кафки (див. примітку 5 у листах до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 107)) насправді переклала Юзефина Шелінська, наречена Шульца, котрій письменник допоміг в остаточному опрацюванні перекладу та «позичив» своє прізвище як «офіційного» перекладача твору. Уривок не з'явився на сторінках часопису «Sygnały», мабуть, тому, що ще того ж року Процес побачив світ у видавництві «Rój». Один із двох надісланих до часопису «Sygnały» уривків (початок розділу Кати) зберігся у формі коректури шпальти — із власноручними правками Шульца — в архіві «Sygnałów» у Львові.
182
Отой «короткий вступ» Шульца у книжковому виданні Процесу (1936) був уміщений як післямова.
183
Невідомо, про чию прозу йдеться. Можливо, Шульц надіслав якусь прозаїчну спробу молодої дрогобичанки Лаури Вюрцберґ. (Див. примітку 1 в листах Шульца до Мар'яна Яхимовича (у електронній версії — прим. 376)).
184
Флоріянська, 8 — адреса Шульца після зміни нумерації будинків; раніше — Флоріянська, 10.
185
Вітчизна (Ojczyzna), уривок більшого, втраченого тексту, надрукований у «Sygnałach» 1938, № 59.
186
Ярослав Івашкевич (1894—1980) — польський письменник, поет, драматург і есеїст. Єдиний лист Шульца до нього зберігся у Ставиську, будинку Івашкевича, перетвореному після смерті письменника на філію варшавського Музею літератури ім. Адама Міцкевича.
187
Дорота Виґард — колишня дружина Іґнація Виґарда, приятеля Ізидора Шульца, старшого брата письменника. Іґнацій Виґард мешкав у Львові, був шефом-директором фірми «Польський нафтовий експорт» (Polski Eksport Naftowy).
188
Літо в Ноані (Lato w Nohant) — п'єса Ярослава Івашкевича про Фридерика Шопена й Жорж Санд (1936).
189
На лист Шульца Івашкевич відповів негайно, про що свідчить отриманий ним незабаром лист Іґнація Виґарда (зберігся в паперах Івашкевича у Ставиську), де читаємо: «Наш приятель Бруно Шульц надіслав моїй дружині Вашого листа від 14 лютого. — Дружина моя, котра перебуває за кордоном […] доручила мені попросити Вас надіслати їй примірник Літа в Ноані […]. Дружина моя має шанс поставити п'єсу у Відні, але мусить спершу представити її зміст і перекласти одну дію». — Втілити ці наміри завадило те, що німці через рік окупували Австрію. Так само німецький переклад Цинамонових крамниць, про який згадує Шульц, уже годі було завершити чи опублікувати.