Борва мечів

Знаючи занозистий норов старого, вона б не здивувалася, якби покої усім наготували холодні й незручні. Але скидалося, що Фреї нічого не пошкодували ані для гостей, ані для святкування. Опочивальня для молодих була велика, розкішно прикрашена, з ліжком під периною, зі стовпчиками у подобі замкових башт. Господарі виявили чемність, прикрасивши ліжко черлено-лазуровими запонами у кольорах Таллі. Дерев’яну підлогу вкривали напахчені килими, високі вікна відчинялися на південь. Опочивальня Кетлін була менша, проте так само вишукано прикрашена і зручно влаштована, з жарким вогнем у комині. Ламаний Лотар запевнив, що Робб матиме розкішні покої на кілька кімнат, як личить королю.

— Якщо вам чогось бракуватиме, скажіть мені або одному зі стражників, — мовив він, уклонився і пішов, важко кульгаючи на звивистих сходах.

— Треба поставити власну сторожу, — мовила Кетлін до брата. Їй спатиметься краще, коли за дверима стоятимуть воїни Старків і Таллі.

Вітання з князем Вальдером виявилося не таке болісне, як вона боялася, та все ж Кетлін рада була нарешті його здихатися. «Ще кілька днів, і Робб вирушить на битву, а я — до зручного полону в Морестражі.» Вона не сумнівалася, що в домівці князя Язона матиме усі вигоди та розкоші. Але майбутнє сидіння в чужому замку її все одно гнітило.

Кетлін чула знизу іржання та стукіт копит: то довга валка озброєної кінноти долала міст від замку до замку. Камені мосту гуркотіли під колесами важко накладених возів. Кетлін пішла до вікна і визирнула; більша частина війська Робба вже виходила зі східного замку.

— Здається, дощ потроху стишується.

— Еге ж. Як ми вже під дахом, то ось тобі раз. — Едмур стояв коло комина, купаючись у теплі. — Що скажеш про Рослін?

«Надто мала та тендітна. Важко буде народжувати.» Але братові, здається, юна Рослін припала до смаку, тому Кетлін сказала:

— Мила дівчина.

— Гадаю, я їй сподобався. Але чого вона рюмсала?

— Коли юна діва виходить заміж, сліз не уникнути.

На ранок свого весілля Ліза наплакала цілі ставки, хоча до тієї миті, коли Джон Арин накинув їй на плечі вершково-блакитну кирею, вже примудрилася висушити очі та сяяти з утіхи.

— Вона гарніша, ніж я смів сподіватися. — Едмур здійняв руку, не даючи їй сказати. — Та знаю я, що наразі є важливіші речі! Збавте мене од проповідей, шановна септо. Хай так… але ти бачила інших фреївських дівок? Приміром, оту, яку смикало? Що в неї за трясця така, га? В близнючок обличчя пориті ямами та порослі горами незгірш Петира Пуздрі. Коли я побачив отой виводок, то не сумнівався, що Рослін буде лиса, одноока, з розумом Дзвоника і норовом Чорного Вальдера. Та вона, схоже, не лише гарненька, а ще й покірна.

Обличчям Едмура гуляв сумнів.

— Але навіщо старому тхору було відмовляти мені у виборі? Хіба не затим, щоб віддати за дружину якесь одоробло?

— Твоя хіть до гарненьких дівчат добре усім відома, — нагадала Кетлін. — Може, князь Вальдер справді хоче, щоб ти був щасливий з молодою дружиною.