Вогнедан, Повелитель… [uk]

Одного дня, коли Чаяна знову кружляла довкола ратуші, мов білий птах, все звужуючи кола, то побачила, як двоє вартівників тягли попід руки літнього чоловіка в мішкуватому чорному вбранні. Чоловік впирався і репетував. За ним, на поштивій відстані, йшов гурток кругловухих з високим здорованем у лахмітті на чолі.

— Покайтеся! — кричав старий з виразною чужоземною вимовою, — близький суд, і страшною буде розправа! Той, хто опирається гніву Божому є ще більшим грішником, аніж той, хто є Божою карою! Слухайте Святого Старця! Коли до Аграми, що в Лугербі, підступили кочівники, Святий Мейді сказав: «Горе! Горе вашому місту! Прийшов день розплати! Всі горді і пишні стануть соломою в печі Божого гніву! Не зостанеться від родів їхніх ні галуззя ні кореня! Той, хто може битися, помре від меча, і той, хто не в змозі битися, помре від меча! Дітей ваших повбивають на очах ваших, а жінок ваших візьме завойовник! Спустошено землю вашу, і гради ваші спалено вогнем, а ворог випасає коней на ваших полях! О люде безбожний, многогрішний, твої провідники зробили тебе лихим, і завели тебе в пітьму! Нині блукаєте ви стезею зла та стезею неправди!» Так говорив Святий Старець мешканцям Аграми, та не слухали його грішники!

Почувши галас на площі почали збиратися люди і дивні, а з ратуші вийшов суддя Кречет Птаха з виразом знудженості на вродливому обличчі чистокровного.

— Що тут за крик? — спитав він неголосно, — я вже був подумав — варвари у місті.

— Наказ Повелителя, пане Птахо, — доповів вартівник-данаділець, — Вельможний Вогнедан наказав замкнути пана ішторнійця в арешті, бо той своїми зойками псує оборонцям відпочинок опісля вдало відбитого штурму.

— Але ж як складно дідусь оповідає, - додав другий воїн, — та хоч би раз щось хороше сказав… Все кряче, мов ворон — смерть та смерть… І так щодня попід нею ходимо.