Лінкольн у бардо
- Автор: Сондерс Джордж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-622-0
- Переводчик: Андрей Маслюх
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Лінкольн у бардо». Краткое содержание книги:
Головна пара очей містера Бевінса розширилася, ніби промовляючи: ну, добродії, час іти.
преподобний еверлі томас
Та все ж ми чомусь барилися.
Змітаючи нові пагони, щойно вони з’являлися.
ганс воллмен
Мамо, прошепотів він.
преподобний еверлі томас
ХХХІІІ
Мама каже, що мені можна буде покуштувати те цукеркове місто Коли я піднімуся і вийду Вона приберегла для мене шоколадну рибку і медову бджолу Каже, що колись я командуватиму полком Мешкатиму у розкішному старому домі Одружуся з якоюсь милою і гарненькою Матиму своїх малюків Ха-ха Мені це подобається Ми всі будемо збиратися у мене, у тому розкішному старому домі, і гарно забавлятися Я стану такою веселою-превеселою старенькою, каже мама Ви, хлопці, носитимете мені солодке З ранку до ночі А я просто собі сидітиму Страшенно розтовстію Доведеться вам, хлопці, купити візок і по черзі всюди мене возити, ха‑ха
Мама так гарно сміється
Ми на третій сходинці На сходинці номер три Тій, де три білі троянди Від сходинки номер один до сходинки номер шість кількість білих троянд змінюється так: 2, 3, 5, 2, 6
Мама підходить зовсім близько Торкається своїм носом мого Це називається «нюх-нюх» Трохи по-дитячому, як на мене Але часом я таке дозволяю
Тоді приходить тато і каже: Знаєш, а я можу з нижньої сходинки дотягнутися до найвищої, і вся та купа буде моя
Тато справді так може
Якщо він спреться колінами на сходинку номер два і витягнеться, то кінчиками пальців дістане до сходинки номер дванадцять Він такий високий Уже так робив Багато разів
Але більше не треба Доки я не одужаю
Тож я знаю, що мушу Мушу залишитися Це не легко Але я знаю, що таке честь Примкнути багнети Як бути відважним Це не легко Пам’ятаєте полковника Елліса Того, якого вбили заколотники За те, що він відважно зірвав їхній прапор Я мушу залишитися Якщо хочу потрапити Додому Коли ж Коли буде можна
Ніколи, якщо буду слабкий
Може, колись, якщо буду сильний.
віллі лінкольн
XXXIV
Хлопець широко розплющив очі.
роджер бевінс ііі
Так дивно тут, сказав він.
Нічого дивного, мовив містер Бевінс. Не те щоб дуже.
До цього звикаєш, озвався преподобний.
Якщо ти тутешній, уточнив містер Бевінс.
А ти явно не звідси, додав преподобний.
ганс воллмен
Тієї миті мимо пролетіло, ніби когось шукаючи, три драглисті кулі.
преподобний еверлі томас
І ми збагнули, що третьою з тих, хто піддався, була місіс Елліс.
роджер бевінс ііі
Кулі були тепер порожні… себто її доньок усередині не було.
ганс воллмен
Одна за одною вони похмуро продефілювали мимо (та ще й, таке враження, зміряли нас поглядом), а тоді полетіли понад стрімким схилом униз, до потічка, зробилися тьмяні й урешті-решт зникли з очей узагалі.
преподобний еверлі томас
Анічогісінько дивного, повторив, трохи почервонівши, містер Бевінс.
ганс воллмен
XXXV
І тут згори на нас справжньою зливою посипалися капелюхи.
преподобний еверлі томас
Усякі-різні.
роджер бевінс ііі
Капелюхи, сміх, вульгарне зубоскальство, майстерно відтворене губами пердіння: усе це провіщало наближення трьох Холостяків.
преподобний еверлі томас
Хоч вони єдині з-поміж нас уміли літати, ми їм не заздрили.
ганс воллмен
У тій попередній місцині вони самі ніколи нікого не любили і ніхто не любив їх, а тому тут ніби заціпеніли у молодечому стані постійної емоційної порожнечі; їх цікавила лише свобода, розпуста й усілякі витівки, натомість будь-які обмеження чи обов’язки викликали у них тільки ремство та нарікання.
преподобний еверлі томас
Їм би знай веселитися та розважатися; до всього серйозного вони ставилися з недовірою і жили виключно задля своїх каверз.
роджер бевінс ііі
Над нашими теренами часто відлунювали їхні несамовиті крики та верески.
преподобний еверлі томас
Бували дні, коли з ранку до ночі без упину дощило капелюхами.
роджер бевінс ііі
Всякими-різними.
ганс воллмен