Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Так, трохи. Хоч якась переміна, еге ж? Я тут скрізь нишпорив, думав, може, знайду якісь речові докази, але мені не пощастило. Проте дещо на пам’ять я собі знайшов. Хочете, покажу? А мати чомусь сказала, щоб я його викинув. Ці матері часом просто нестерпні! — Він дістав із кишені сірникову коробку, відкрив і взяв з неї свою коштовність. — Погляньте, це ніготь, її ніготь! Я приклею до нього ярлика, напишу: «Ніготь убитої жінки», — й віднесу його до школи. Гарний сувенір, правда?
— Де ти його взяв? — спитала міс Марпл.
— Ну, мені просто пощастило. Бо тоді я ще не знав, що її збираються вбити. Це було вчора перед вечерею. Ніготь Рубі застряг у шарфі Джозі й порвав його. Мати відрізала ніготь і дала мені, щоб я його викинув. І я б так і зробив, але потім передумав і поклав його в кишеню. А сьогодні вранці згадав і вирішив поглянути, чи він на місці. Ніготь виявився на місці. Тепер ось маю Сувенір.
— Яка гидота! — вигукнула місіс Бентрі.
— Ви так гадаєте? — ввічливо спитав Пітер.
— А ще сувеніри в тебе є? — спитав сер Генрі.
— Хтозна. А втім, може, і є.
— Не розумію вас, юначе.
Пітер замислено подивився на нього, потім дістав із кишені конверта, а з нього щось схоже на рудий шнурочок.
— Це шматочок шнурка від черевика отого хлопця. Джорджа Бартлетта, — пояснив він. — Сьогодні вранці я побачив у коридорі під його дверима черевики й на всяк випадок відрізав собі шматочок шнурка.
— На який це випадок?
— Якщо Бартлетт виявиться вбивцею. Він бачив її останній, а це завжди страшенно підозріло, ви ж знаєте… Чи скоро вже вечеря, як ви гадаєте? Жах як хочу їсти. Від обіду до вечері так довго тягнеться час… О, та тут і дядько Гуго! Я й не знав, що мати викликала його. Мабуть, посилала по нього. Вона завжди так робить, коли їй не з медом. А он і Джозі… Агов, Джозі!
Побачивши місіс Бентрі та міс Марпл, Джозефіна Тернер зупинилася. Місіс Бентрі приязно мовила:
— Доброго здоров’я, міс Тернер! Ми приїхали дещо розслідувати.
Джозі винувато роззирнулася, потім тихо озвалась:
— Це жах! І досі ніхто нічого не знає. Тобто й досі не дійшло до газет. Тоді мене, мабуть, розпитуватиме кожен. А це просто жахливо. Сама не знаю, що казати.
Вона розпачливо втупилась у міс Марпл.
— Так, боюся, вам буде сутужно, — зітхнула та. Таке співчуття Джозі потішило.
— Розумієте, містер Прескотт наказав мені мовчати. Воно й добре, але ж кожен неодмінно схоче про щось у мене запитати, а людей же не можна ображати. Містер Прескотт сподівається, що я працюватиму й далі, а він, мовляв, був не дуже тактовний, отож я, звісно, докладу всіх зусиль… І справді, не розумію, чому все повинно окошитися на мені?
— Ви не проти, якщо я відверто про щось вас спитаю? — звернувся до неї сер Генрі.
— О, питайте про що завгодно! — якось нещиро відказала Джозі.
— У вас через усе це були якісь непорозуміння з місіс Джефферсон і містером Гаскеллом?
— Ви маєте на увазі вбивство?
— Ні, я не маю на увазі вбивство.
Джозі ніяково заламала пальці, потім трохи сумно відказала:
— І були й не були, якщо ви мене розумієте. Ніхто з них не сказав мені жодного слова. Та, гадаю, за те, що містер Джефферсон так прикипів серцем до Рубі, вони звинувачували саме мене. Але хіба я винна? Таке буває. Тоді я навіть не думала, що до цього дійде. Я… я була просто ошелешена! — Вона говорила щиро» сумніву не було.
— Я вам вірю, — привітно сказав сер Генрі. — І все ж таки до цього дійшло? Джозі підвела голову:
— Так, це була вдача. Кожен має право на свою вдачу в житті.
Вона обвела всіх зухвалим, запитливим поглядом і пішла в готель.
— Не думаю, що це зробила вона, — розважливо мовив Пітер.
— А цей ніготь — цікава штука, — стиха проказала міс Марші. — Знаєте, він не дає мені спокою. Як пояснити її нігті?
— Нігті? — здивувався сер Генрі.
— Нігті в убитої дівчини, — пояснила місіс Бентрі. — Вони були в неї короткі, але тепер, після розповіді Джейн… Тут щось не те. У таких дівчат нігті завжди довгі.
— Певна річ, якщо вона відірвала одного нігтя, то позрізала й решту, щоб усі були однакові, — зауважила міс Марші. — Цікаво, чи знайшли в її кімнаті зрізані нігті?
Сер Генрі вражено подивився на неї і сказав:
— Я запитаю Гарпера, коли він повернеться.
— Звідки повернеться? — поцікавилась місіс Бентрі. — Він хіба не поїхав до Госсінггона?
— Ні, — відповів сер Генрі. — Сталася ще одна трагедія. У кар’єрі знайшли спалену машину.
— А в ній хтось був? — насторожилась міс Марші.
— Боюся, що був.
— Гадаю, там була ота дівчинка зі скаутів, яку розшукують. Пейшенс… ні, Памела Рівз, — замислено промовила міс Марші.