Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— О ні, гидка вона не була. Я ж кажу, з косметикою вона була досить симпатична… Ти як гадаєш, Едді?
— Так, косметику вона любила, і це її рятувало. У неї були чудові блакитні очі.
— Так, невинний дитячий погляд, а жирно підведені вії підкреслювали блакить очей. Волосся, звичайно, було вибілене. Знаєте, з білим волоссям — хай навіть вибіленим штучно — вона чимось нагадувала Розамунду, мою дружину. І, скажу вам, це й запало старому в око. — Марк зітхнув. — Так, історія дуже сумна… Але найстрашніше в ній те, що ми з Едді не можемо не радіти з її смерті. — Він не дав Аделаїді висловити протест. — Не треба, Едці. Я знаю, що в тебе на душі. У мене те саме. Я не хочу прикидатись! Але, зрозумійте правильно, у всій історії мене найбільше непокоїть Джефф. Тяжкий це був для нього удар. Я… — Він замовк і втупився у двері з вітальні на терасу. — Так, так. Ану поглянь, хто там?.. А ти безсовісна, Едді!
Місіс Джефферсон глянула через плече, охнула, почервоніла й схопилася на рівні. Вона швидко попростувала терасою до високого, середніх літ чоловіка з худорлявим, мідного кольору обличчям, що тримався якось непевно.
— Часом не Гуго Маклін? — спитала місіс Бентрі.
— Так, це він. Відомий під ім’ям Вільям Доббін.
— Дуже відданий чоловік, правда ж? — пробуркотіла місіс Бентрі.
— Собача відданість, — потвердив Марк. — Досить Едді лише свиснути — і Гуго примчить з іншого кінця світу. Він ще й досі сподівається одружитися з нею. І, скажу вам, вона вийде за нього.
Міс Марші спостерігала за ними радісними очима. Нарешті сказала:
— Он як! Роман?
— У дусі добрих давніх часів, — запевнив її Марк. — Роками тягнеться. Така вже вона жінка, Едді. — І, розмірковуючи вголос, додав: — Мабуть, вранці йому подзвонила. А мені й не сказала!
Едвардз непомітно перетнув терасу й зупинився біля Марка.
— Вибачте, сер. Містер Джефферсон хотів би вас бачити.
— Зараз іду. — Марк підхопився, кивнув усім головою, кинув: — До зустрічі! — І пішов у готель. Сер Генрі нахилився до міс Марпл і сказав:
— Ну, то як вам подобаються ті, що найбільше виграли від злочину?
Міс Марпл перевела погляд на Аделаїду Джефферсон, що стояла поруч зі своїм давнім другом, і замислено промовила:
— Знаєте, я б сказала, що вона дуже віддана мати.
— О, це правда, — погодилась місіс Бентрі. — Вона віддана Пітеру безоглядно.
— Едді з тих жінок, — мовила міс Марпл, — які всім подобаються і можуть виходити заміж скільки завгодно разів. Але це не та жінка, що не може існувати без чоловіка. Ні, вона зовсім інша.
— Я вас розумію, — сказав сер Генрі.
— Те, що ви обоє маєте на увазі, йде від її уміння слухати, — заявила місіс Бентрі. Сер Генрі засміявся і спитав:
— А Марк Гаскелл?
— О, — мовила міс Марпл, — то чоловік хитрий!
— Знаєте схожу сільську історію?
— Є один будівельник, містер Каржілл. Він стількох людей умовив обманом поприбудовувати всякої всячини!.. А скільки він із них за це здер! І щоразу вмів правдоподібно пояснити свою ціну. Хитрий чоловік. Одружився на грошах. Містер Гаскелл, як я розумію, теж.
— Він вам не до вподоби?
— До вподоби. Як і більшості жінок. Але мене він не проведе. Чоловік він привабливий. Але трохи нерозважливий, забагато говорить.
— Саме так, нерозважливий, — погодився сер Генрі. — І матиме чимало клопоту, якщо не одумається.
Високий чорнявий молодик у білому фланелевому костюмі підійшов до сходів на терасу й на хвилю зупинився, спостерігаючи Аделаїду Джефферсон та Гуго Макліна.
— А це, — люб’язно мовив сер Генрі, — містер X. Можна сказати, одна з цікавих дійових осіб. Професійний танцівник і тенісист. Раймонд Старр, партнер Рубі Кіні.
Міс Марпл з цікавістю подивилася на нього й промовила:
— Приємний чоловік, правда?
— Може, й так.
— Не кажіть дурниць, сер Генрі, — заперечила місіс Бентрі. — Він приємний без ніяких «може».
— Здається, місіс Джефферсон згадувала про те, що вчилася грати в теніс, — тихо промовила міс Марпл.
— Гадаєте, Джейн, тут щось є?
Міс Марпл не встигла відповісти на це запитання, бо до них саме підійшов малий Пітер Кармоді. Він звернувся до сера Генрі:
— Послухайте, ви теж детектив? Я бачив, як ви розмовляли зі старшим поліціиним офіцером? Отой товстун, — старший поліціиний офіцер, еге ж?
— Так і є, синку.
— Мені сказали, нібито ви страшенно важний детектив із Лондона. Начальник Скотлевд-Ярду чи щось таке.
— У книжках начальник Скотленд-Ярду завжди останній нікчема, адже так?
— Ні, тепер не так. Насміхатися над поліцією старомодно. Ви вже знаєте, хто вбивця?
— На жаль, ні.
— Тобто все це дуже подобається, Пітере? — поцікавилася місіс Бентрі.