Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Анте Стоїчков похитав головою:
— Зовсім не безглуздо, Стеніславе. Аж ніяк не безглуздо. І нітрохи не смішно.
Спокійний тон Голови Ради протверезив Стена. Він миттю урвав свій сміх і ніяково потупив очі.
— Вибачте, брати та сестри. Я просто хотів сказати, що мене не оберуть імператором. Нізащо. Ніколи.
— Це занадто катеґоричне твердження, — долучився до розмови Дражен Івашко, відомий златоварський лікар, на чию майстерність хворі покладалися більше, ніж на милість Спасителя, і чиїми послугами до останнього свого подиху користався небіжчик імператор. — Після загибелі твоїх батьків ми, певна річ, переглянули план Дункана і змінили його.
— Під мене?
— Атож, під тебе. — Івашко трохи помовчав, явно вагаючись, говорити йому далі чи ні. — І ще одне, Стеніславе. Я часто помічав у твоєму погляді невисловлене прохання: чому б мені не спровадити Михайла до пекла, де чорти його вже зачекалися. Зізнаюсь, що часом мене долала така спокуса. І не стану виправдовуватися обов’язком лікаря перед пацієнтом, бо я збирався умертвити Михайла після закінчення тієї бездарної війни зі Свереґом — Рада вважала цей момент найвдалішим для обрання твого батька імператором. Та коли князь Всевлад загинув, ми ухвалили прямо протилежне рішення: Михайло мусить жити так довго, як це взагалі можливо, і останні три роки я раз по раз буквально витягав його з могили. Але до нескінченності так тривати не могло. Зрештою його організм не витримав, і він помер тихо, без мук, так і не прокинувшись після чергового нападу. Звичайно, було б бажано затягти його агонію ще на кілька років. Утім, так чи інакше, свого ми досягли.
— Тобто, — збагнув Стен, — ви чекали, щоб я подорослішав?
— І не тільки цього, — сказав Стоїчков. — Тепер Чеслав добрав смаку верховної влади і ладен на все, аби втримати її. Якраз до цього ми прагнули.
— За нашою інформацією, — підхопив Дражен Івашко, — Чеслав має намір відразу після батькового поховання проголосити себе імператором, спираючись на підтримку прихильних до нього князів та значної частини населення Східного Немету й Північного Помор’я. За останні чотирнадцять років тамтешні мешканці звикли, що Чеслав править ними, і його самовільне коронування сприймуть за цілком природну річ. Він же, в свою чергу, не дуже сподівається захопити владу в усьому Західному Краї й цілком задовольниться центрально-східними та північними теренами Імперії.
— Фактично, — продовжила Зарена Шубич, — Чеслав планує те ж саме, що й ми — поділ Імперії на кілька королівств. Він ладен укласти мирову угоду з найвпливовішими князями заходу, півдня та південного сходу і, в обмін на їхню підтримку, надати їм усю повноту влади в регіонах. Проте нас, Конорів, це не влаштовує. Розділ Імперії слід ретельно підготувати і провести з таким розрахунком, щоб на чолі новоутворених королівств стали чоловіки з нашого роду. Тому ти, Стеніславе, виступиш проти Чеславових зазіхань і очолиш боротьбу за єдність держави. А коли скинеш узурпатора і врятуєш від розпаду Імперію, князі будуть змушені проголосити тебе новим імператором. Вони просто не матимуть іншого вибору.
Стен так і завмер з роззявленим ротом.
Вражений Флавіан пробурмотів:
— Оце так-так! — Він похитав головою. — А я ще вважав себе спритним інтриґаном. Куди мені до вас!…
Розділ 7
Маріка поверталася додому в чудовому настрої. Вже давно минули часи, коли після Алісиних обіймів вона почувалася ніяково, тепер ніщо не затьмарювало її спогадів про ці чарівні й захопливі хвилини. Єдино Маріка шкодувала, що вони так рідко бувають удвох… Та це нічого. Скоро все зміниться.
Маріка твердо вирішила нікуди не їхати з Мишковича. Навіть якщо Стен викине з голови дурну думку про Златовар і збереться до Лютиці виборювати королівський титул, вона однаково залишиться вдома і, за братової відсутності, зможе частіше відвідувати батька та Алісу. А думка про майбутнє з’ясування стосунків зі Стеном нітрохи не лякала її, лише розпалювала азарт. Маріка вже звикла, що брат зазвичай поступається їй у суперечках і вже наперед смакувала свою чергову перемогу — тим більше приємну, що наразі йшлося не про якісь там дитячі витребеньки, а про дуже серйозні й важливі речі.
Вийшовши з порталу, Маріка негайно деактивувала його й запалила в кабінеті магічний світильник, бо було ще досить темно. Потім повернулася до стіни й поправила ґобелен, щоб він висів так, як завжди. Тепер їй залишалося сходити до ґардеробної, зняти і сховати тамтешній одяг разом з ляльковою головою, що заміняла її в ліжку, натомість лягти самій і, може, трохи подрімати, поки покоївка прийде її будити.