Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Його звуть Птахолов, Скарлет, тому що він любить усіх, хто здатний літати.

— Он як? — Скарлет витягнула шию та оглянула вождя більш уважно. Стоячі поруч мисливці з жахом відсахнулися, але Птахолов не зрушив з місця.

— Дякую тобі за те, що ти допоміг Річарду. Він врятував мого малюка. Вашому племені нічого мене боятися. Клянуся честю дракона.

Птахолов вислухав переклад, посміхнувся драконисі, а потім звернувся до своїх людей:

— Як сказав Річард-з-характером, цей благородний дракон, Скарлет, — Друг нашого племені. Відтепер вона отримує право полювати на наших землях, і ми не завдамо їй шкоди, так само, як і вона нам.

Натовп вибухнув захопленими криками. Подружитися з драконом було великою честю для шанувальників сили. Люди розмахували зброєю і пританцьовували від захоплення. Скарлет, бажаючи внести свій внесок у загальну радість, закинула голову і з ревом послала в небо чудову вогненну стрілу. Люди закричали ще голосніше.

Раптом Келен зауважила, що Річард дивиться кудись убік. Простеживши за його поглядом, вона побачила невелику групу мисливців, які стояли окремо.

Келен впізнала їхнього ватажка: саме ця людина свого часу дорікала Річарду в тому, що той приніс у село біду, і говорила, що з його вини люди Тіни загинули від руки Дарка Рала.

Захоплення не вщухали, і Річард, поманивши пальцем Скарлет, щось зашепотів їй у вухо. Дракониха вислухала його і, поміркувавши, кивнула. Річард зняв з шиї свій кістяний свисток і повернувся до Птахолова.

— Ти подарував мені його, попередивши, що він не принесе мені користі, тому що я можу ним лише викликати всіх птахів відразу. Але, можливо, добрі духи розраховували саме на це. Завдяки твоєму подарунку я врятував від Даркена Рала всіх. Завдяки йому я врятував Келен. Спасибі тобі.

Келен перевела, і Птахолов радісно засміявся. Річард шепнув Келен, що скоро повернеться, і знову заліз Скарлет на спину.

— Поважний старійшина, ми зі Скарлет теж хочемо зробити тобі подарунок. Ми хочемо взяти тебе в небо, щоб ти побачив світ таким, яким бачать його твої птиці. — З цими словами Річард простягнув вождю руку.

Старійшина вислухав переклад і з побоюванням поглянув на дракона. Червона луска високо здіймалися в такт диханню Скарлет, глянсувато поблискуючи в променях призахідного сонця. Довгий хвіст майже торкався оточуючих площу хатин.

Дракониха, не кваплячись, розправила і знову склала свої величезні крила.

Птахолов подивився на Річарда і зважився. Губи старійшини торкнула хлоп'яча усмішка. Келен не втрималася і розсміялася, провідник вхопився за руку Річарда і поліз наверх.

Підійшов Савідлін і став поряд з Келен. Побачивши, яка честь надана їх старійшині, мисливці знову вибухнули вигуками. Келен не дивилася на дракона. Вона дивилася тільки на Річарда. Скарлет злетіла, і Келен почула, як засміявся Птахолов. Вона сподівалася, що він не перестане сміятися, коли дракониха вирішить зробити пелю.