На визвольних стежках Европи

Усі змагуни УССК-у були для мене нові, нікого з них я не знав. Але за кілька тижнів в Мюнхені з'явився Михайло Звонок, колишній співзмагун із станиславівського "Пролому". Він зразу почав кликати мене моїм "проломівським" псевдом Мук. Ціла дружина скоро це підхопила, а особливо по тім, як хтось почув, що якась німка на вулиці кликала свою собачку "Мукі, Мукі". Відтоді "Мук" або "Мукі" прилипло до мене на довгі роки.

УССК-ові вдалось тоді змонтувати досить добру команду. Завдяки старанням нашого палкого прихильника і члена управи, буковинця Миті Молдавана, вдалося притягнути до нас колишнього воротаря чернівецького "Довбуша" — Теофіля Сорочинського. Крім того в оборонних формаціях ми мали тоді таких змагунів, як два брати Кравченюки — Стефка і Осина (Юзька), Любка Стасюка, Василя Петрова й мене, а в нападі Звонка (Тата), Нунаса Смішкевича, Левця Стадниченка, Паша, Купецького та інших. В елімінаційних розгривках ми виграли всі змагання. Залишилися нам були ще останні змагання з "Буревієм" у Ноймаркті. Ми мали вже запевнений вхід до кляси першунів, а на другу позицію мали рівні шанси ще дві команди — "Беркут" (Ульм) і "Буревій" (Ноймаркт). Хто з них увійде до вищої кляси, залежало від того, чи виграємо чи програємо з Ноймарктом. Якщо виграємо, то входить Ульм, якщо ж програємо, то входить Ноймаркт.

І тут на цьому пункті почали робитися різні комбінації та ширитися різні поголоски. Правду кажучи ми, змагуни, в цьому безпосередньої участи не брали, бо ті всі справи йшли через наших прихильників. У всякому разі, до нас доходили поголоски, що з Ульму приїздили якісь нібито представники "Беркута" (чи вони були управнені, чи ні, це не було ще відоме), котрі начебто обіцяли певні блага в формі консервів і 10 картонів американських сигарет, щоб тим способом заохотити нас до особливих зусиль і перемогти Ноймаркт.

З другої сторони, наші прихильники, які були замішані в тому, захопилися ідеєю, чи не можна б дістати якоїсь подібної або й кращої пропозиції від Ноймаркту. До того, здасться, був причетний господар УССК-у Дозьо Кордуба, який був мешканцем табору в Ноймаркті і мав там відповідні зв'язки.

Поза тими всіма поголосками нічого певного не було, і ми виїхали на те останнє змагання до Ноймаркту без жодних зобов'язань. Ми приїхали туди в суботу і там нас прекрасно прийняли. Добре нас нагодували, а потім ще й улаштували нам гарну забаву. Можливо, що господарі мали намір нас трохи змучити. Кілька гарних дівчат були дуже прихильні до нас і ми допізна витанцьовували і забавлялися, а ноймарктські змагуни досить скоро покинули забаву і пішли відпочивати... В суботу приїхало тільки десять наших змагунів, бо Нунас Смішкевич чомусь не встиг на поїзд. На щастя, він добився до Ноймаркту десь у неділю рано. Він був чи не на якихось роз'їздах (здається, комерційних) і приїхав без футболівок. Ми післали Дозя Кордубу до їхнього клюбу, щоб позичили нам пару футболівок, але вони сказали, що, на жаль, вони їх не мають. Один з наших слабших грачів мусів дати свої футболівки Нунасові, а сам грати у звичайних черевиках.

Зближався час змагання, але жадної конкретної пропозиції від Ноймаркту не було. Змагання було призначене на другу годину пополудні. По добрім обіді ми почали виходити на площу й побачили, що майже кожний грач Ноймаркту виходить у добрих футболівках і, на додаток, несе в руках ще пару запасних. Це був для нас очевидний і навмисний афронт. Річ ясна, такий вибрик нас обурив. Та хоч на перемогу ми не дуже розраховували, але вирішили "втерти їм носа".

Почалася гра — тверда і завзята. Ми провели кілька добрих наступальних акцій і за яких 20 хвилин — таки ми вели з рахунком 2:0. Але за кілька хвилин наш воротар Філько Сорочинський якось пропустив далекий, яких 35-метровий стріл Муця, який звичайно він легко ловив. І в тій атмосфері, що була перед змаганням — з поголосками про ті підкупи, "тато" Звонок запідозрив, що Філько пропустив ґола навмисне: замість давати м'яч допереду в сторону воріт Ноймаркту, Звонок стрілив м'ячем до своїх воріт і крикнув: "На, лапай!" На щастя, Філько той його стріл оборонив. Між нами сталася констернація і ми мусіли заспокоїти Звонка, що немає конкретної причини обвинувачувати Філька та що Філько пропустив той стріл через його несподіваність або міг бути кимось заслонений. За якийсь час по цім інциденті я вискочив до горішнього м'яча і зударився головою з Пазуняком, колишнім грачем львівської "України". Я дістав розтин над правим оком, який став сильно кривавити і я мусів зійти з грища. Заки мені здержали кровотечу, забандажували рану і я зміг повернутися знов до гри, Ноймаркт здобув ще одні ворота, і вислід був 2:2, який і задержався до перерви.

У другій половині продовжувалася завзята гра. Філько Сорочинський врятував кілька грізних ситуацій, нам удалося здобути ворота і ми вели змагання з рахунком 3:2. Противник розпачливо атакував, намагаючись вирівняти і здобути перемогу. Гра набирала чимраз більшої гостроти. За яких 10 хвилин перед кінцем суддя подиктував карний стріл проти Ноймаркту за грубий фавль на нашому нападнику. В той мент противникова ситуація була майже безнадійна. Смішкевич готувався до карного стрілу. І тоді до Левця Стадниченка підійшов один з грачів Ноймаркту й сказав: "Левцю, скажи Нунасові, щоб не стріляв ґола, а ми вам за це добре віддячимося". Левцьо підійшов до Нунаса і то так, щоб той грач чув, каже: "Нунас, не стріляй", але моргнув до нього й показав, щоб той стріляв. Нунас сильним стрілом у ріг використав карного і підвищив вислід до 4:2. І попри гураґанну контратаку Ноймаркту ми вдержали той вислід.