Тут баба ворожила (2006)
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-092-3
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Тут баба ворожила (2006)». Краткое содержание книги:
А що скажете, якщо вам запропонують поворожити на смерть із гарантією? Тобто фірма гарантує, що той, на кого ви ворожите, обов’язково захворіє й помре впродовж кількох місяців. І все законно — контракт, штрафні санкції, оплата.
Герої нового роману Наталі Паняєвої «Тут баба ворожила» потрапили саме в таку ситуацію. І їм залишається вибір — або кликати на захист іншу ворожку, або…
Містика в нашому житті межує з реальністю. І кожен сам собі вибирає місце відносно цієї межі. Головне — щоб усе закінчилося щасливо.
Авенір замислився. Все це було дуже логічно.
— Я тепер пригадую, що біля нас тоді у магазині крутилася якась жінка у затемнених окулярах. Та я не сприйняв це за щось надзвичайне… А як ти думаєш, — спитав він, — Володарка і справді щось уміє?
— Певна, що ні. Весь їхній бізнес замішаний на шахрайстві. Просто страшно припустити навіть, що вона щось таке вміє. Ті, хто справді можуть спілкуватися з Космосом…
Авенір вирячив очі.
— …тобто справжні екстрасенси, кажуть, що вони мають відкритий канал для спілкування лише в тому випадку, коли не використовують свій дар із лихою метою. Вони не мають права користуватися ним також для наживи. Тобто вони повинні безкорисливо допомагати людям. Інакше канал закривається, і починається шахрайство, бо колишні екстрасенси, як правило, не хочуть визнавати свого безсилля. Принаймні, я так чула. Та в житті бувають дивні речі.
Вона помовчала, а тоді сказала:
— Просто не хочу вірити, що Тетяна щось може. Але страшенно боюся: раптом це правда?
— Я тебе розумію, — почуття Авеніра можна було висловити приблизно такими ж непевними словами.
— Так ти запам’ятав? Зараз головне зустрітися з Вірунею. А мачуха і та друга дівчина — на черзі.
Зустріч із Вірунею вдалося влаштувати без жодних труднощів. Довідалися, коли Кочет був вільним, і домовилися піти до ресторану. Віруня була не така дівчина, якій би вгодила сама тільки кава. Вибрали «За двома зайцями» на Андріївському узвозі, бо це був, з погляду Віруні, шикарний заклад.
Щойно компанія всілася за стіл, Віруня, яка без упину кидала на Дейкала підозрілі погляди, почимчикувала до туалету. Руся пішла з нею. Дівчат не було досить довго. Коли вони повернулися, було помітно, що взаєморозуміння знайдено. Вони трималися ледь як не найкращі подруги.
Авенір був дуже люб’язний і уважний до Віруні. Небезпечних тем він не зачіпав, тому Віруня швидко заспокоїлася та із задоволенням їла, пила і торохтіла за чотирьох. Вона тішилася вишуканою обстановкою і доброю їжею, наминаючи коропа з начинкою з гречаної каші і грибів, запечену з цибулею яловичину, полядвицю і домашні ковбаски. На десерт було вирішено взяти каву та збиті вершки з ананасами, але Віруня попрохала ще й добрячий шматок струделя. Приємно було дивитися, як дівчина отримує насолоду, натоптуючи собі черевце. Позираючи на неї, Ігор Кочет теж розохотився і, як знавець ресторанної справи, запропонував після солодкого взяти по келишку горілки з гострим сиром і маслинами.
Нарешті вечір скінчився. Пари розпрощалися. Кочет двозначно підморгнув Авенірові, мовляв, не тушуйся, але той зробив вигляд, що натяка не помітив.
Руся і Авенір рушили додому нічним Києвом. Надворі було тепло, Щекавиця стояла оповита легким туманцем. Вони пішки спустилися на Контрактову площу, там Авенір хотів зловити таксі, але з’ясувалося, що Руся живе неподалік — на Межигірській, тому вони із задоволенням помандрували далі нічним Подолом.
Ще по дорозі Руся почала ділитися враженнями.
— Нічого особливого я від неї не довідалася, — повідомила вона. — Я намагалася не злякати її, більше приглядалася. Думаю, щодо неї ми не помилялася. Вона щось чула, знаєш, за принципом «чув дзвін, та не знає, звідки він». Але бути учасницею оборудок Володарки Віруня не може. Я певна: з неї можна дещо витягти, але для цього треба дуже постаратися. Сьогодні був не час і не місце.
— Значить, невдача? — але Авенір чомусь зовсім не засмутився.
— Ну-у-у! — простягла Руся. — Це ж тільки перший крок. Просто одну особу ми виключаємо з кола підозрюваних. Тепер твоя черга. Шукай другу учасницю бійки.
Перші успіхи шукачів
Наступного дня Авенір вирішив завітати до кав’ярні на Пушкінській, де кількома тижнями раніше він спостерігав бійку між Томою Оліяр та іншою дівчиною. У глибині душі він сподівався знову застати там знайому буфетницю. І справді, йому пощастило. Та ж буфетниця стояла за стійкою, похитуючи пишною «бабеттою». Але людей було багато, тому Дейкало, узявши каву, примостився за столиком. З кутка знову долинав голос Ігоря Римарука:
Дейкало ще не допив свою каву, коли зал трохи спорожнів. Авенір підійшов до буфетниці.
3
Див.: І. Римарук. Діва-обида. — К.: Кальварія