Сплячі красуні
- Автор: Кинг Стивен Эдвин, Кинг Оуэн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-5859-4, 978-617-12-5858-7, 978-617-12-5860-0
- Переводчик: Александр Красюк
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Сплячі красуні». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
Поза нею на асфальті було ретельно прорисоване дерево, його крона розкинулася по краю заїзду, а вузлуватий стовбур ішов упоперек. Мох звисав з гілок, і квіти опушували його підніжжя. Коріння його звивалося вглиб до обрисів якогось підземного озера.
— Мені подобається оте, що ти там робила, — сказав Френк і усміхнувся.
— Дякую тобі, тату, — відповіла Нана.
— Я просто хотів, щоб з тобою не сталося лиха.
Усмішка на його обличчі відчувалася, немов прицвяшена.
Дочка засопла й подарувала йому ще один кивок робота. Він зрозумів, що вона ковтає сльози.
— Нумо, Нано… — почав був Френк, але слова, яких він нашукував, розбіглися, коли внутрішній голос засурмив знову, повідомляючи йому, що їй уже задосить. Варто вже припинити це геть к чортам.
— Бувай, тату.
Вона простягнула руку і делікатно пристукнула двері його пікапа. Крутнулася й побігла заїздом, розкидаючи навсібіч оте, що ти там зробила, — сказав свою крейду, просто по своєму дереву, розмазуючи зелень і чорноту його крони. З похиленою головою. Плечі дрижать.
Діти, сказав він собі, не завжди спроможні оцінити, коли ти намагаєшся зробити правильну річ.
4
На столі в Клінта лежали три нічні рапорти.
Перший був передбачуваним, але насторожував: один з чергових офіцерів висловив припущення, що Ейнджел Фіцрой, схоже, доскіпувалася. По сигналу «відбій» Ейнджел намагалася втягнути цього офіцера в дискусію щодо семантики. В Дулінгу строго приписано звертатися до представників влади: «офіцер». Синоніми, як от «назирач» чи «тюремник», не кажучи вже — що самоочевидно — про такі образливі, як «мудак» чи «уйобок», були неприйнятними. Ейнджел спитала в офіцера Веттермора, чи розуміє він англійську мову. «Ясно ж, — сказала Ейнджел, — що ви назирачі. Ви також можете бути й офіцерами, з цим усе гаразд, але не можете не бути назирачами, бо ви назираєте. Хіба ви не назираєте за в’язнями? От пекли б ви пироги, хіба звалися б не пекарем? А якби ями копали, хіба не були б копачем?»
«Утримувану було попереджено, що вона дійшла межі прийнятної дискусії і, якщо не покладе їй край, може очікувати наслідків, — писав Веттермор. — Утримувана поступилася і ввійшла до своєї камери, але потім знову спитала: „Як можна очікувати від в’язнів виконання правил, якщо слова у тих правилах геть безґлузді?“ Тон в утримуваної був погрозливим».
Ейнджел Фіцрой була однією з небагатьох жінок у в’язниці, яку Клінт вважав насправді небезпечною. З огляду на свої діалоги з нею, вважав, що вона соціопатка. Клінт ніколи не помічав з її боку жодної емпатії, а її тутешня особова справа розпухла від різноманітних порушень: наркотики, бійки, агресивна поведінка.
— Як гадаєте, як би ви почувалися, Ейнджел, якби людина, на яку ви напали, померла від ран? — запитав він одного разу в неї під час сеансу групової терапії.
— Ой, — мовила зіщулена в своєму кріслі Ейнджел, перебігаючи очима по стінах його кабінету, — я почувалася б, ну, доволі зле… я гадаю. — А потім, цмокнувши губами, вона вчепилася поглядом у гравюру Гокні. — Дівки, гляньте-но на цю картину. Хтілося б вам отам побувати?
Хоча засуджено її було за доволі серйозний злочин — якийсь чоловік на парковці сказав Ейнджел те, що їй не сподобалося, і вона розбила йому носа пляшкою кетчупу — існували ознаки, що їй безкарно минулося дещо набагато гірше.
У Дулінг із Чарлстона приїздив детектив з проханням до Клінта допомогти у пов’язаній з Фіцрой справі. А саме: детектив прагнув інформації стосовно смерті колишнього хазяїна квартири Ейнджел. Те сталося за кілька років до її теперішнього ув’язнення. Ейнджел була єдиною підозрюваною, але, крім особистого знайомства з жертвою, не було нічого, щоб прив’язати її до цього злочину, і жодного очевидного мотиву. Річ у тому (як це знав сам Клінт), що Ейнджел (про що свідчила її історія) не потрібні були якісь особливі мотиви. Недоданих на решту двадцяти центів було достатньо, щоб її збісити. Той чарлстонський детектив ледь не веселився, описуючи труп хазяїна квартири:
— Виглядало так, ніби старий просто впав зі сходів і заламав собі карк. Але коронер сказав, що хтось ще до смерті добряче попрацював над його палітуркою. Яйця були… я забув, як точно висловився коронер, фрагментовані чи щось таке. Але, кажучи по-простому, вони були буквально розтовчені.
Клінт не мав звички клепати на своїх пацієнтів, тож так і сказав тому детективу, але пізніше він розповів про цей запит самій Ейнджел.
Вона відреагувала з виразом скляноокого здивування на обличчі: