Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Античная литература » Анабазис. Похід 10000 еллінів
Анабазис. Похід 10000 еллінів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Анабазис. Похід 10000 еллінів

Электронная книга - «Анабазис. Похід 10000 еллінів». Краткое содержание книги:

«Анабазис» — один з найпопулярніших творів античності. Його автор — Ксенофонт (нар. прибл. 427 р. до н. е.) — був учасником подій, про які йдеться у книзі. Наймані загони, які складалися з еллінів, вирушили в похід (403 р.) разом з військом Кіра, який вирішив скинути з престолу перського царя і свого старшого брата Артаксеркса і заволодіти царством. Проте у битві під Кунаксами Кір був убитий, а його перське військо почасти розбіглося, почасти перейшло на бік царя. В основі сюжету «Анабазису» — розповідь про те, що сталося з еллінами і як розвивалися події далі.
1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 50
Перейти на страницу:

/7/ Коли Ксенофонт став вигнанцем[206] і поселився завдяки лакедемонцям у Скіллунті [поблизу Олімпії], Мегабіз прибув, щоб спостерігати за Олімпійськими іграми[207] і передав Ксенофонтові довірену йому на сховок пожертву. Взявши гроші, Ксенофонт купив для богині невеличку ділянку землі за вказівкою бога. /8/ Стався цікавий збіг, бо через цю ділянку протікає річка Селінунт, і в Ефесі біля храму Артеміди протікає річка з тією ж назвою, і в обох річках водяться риба й слимаки. Але на ділянці біля Скіллунта, крім того, можна полювати на всіляку звірину. /9/ На пожертвувані богині гроші Ксенофонт також побудував вівтар і храм і відтоді завжди виділяв десяту частину плодів з ланів і приносив їх у жертву богині, причому усі місцеві громадяни й жителі з навколишніх місць — як чоловіки, так і жінки, приходили на свято. Учасникам свята на кошти храму давали ячмінь, пшеничний хліб, вино, плоди, ласощі і шматки м’яса як від жертовних тварин із священних пасовищ, так і як від звірів, убитих на полюванні. /10/ Річ у тому, що до дня свята сини Ксенофонта й інших громадян влаштовували полювання і в ньому брали участь, за бажанням, і дорослі чоловіки. На тварин, а саме на вепрів й оленів, полювали то на самій священній ділянці, то на горі Фолої.

/11/ Ця ділянка розташована на проїжджій дорозі з Лакедемону до Олімпія і віддалена від храму Зевса в Олімпії приблизно на 20 стадій. У самій місцевості є лука і лісисті гори, де випасаються свині, кози й корови, а також коні, так само і в’ючна худоба гостей, які прибувають на свято, пасеться там. /12/ А навколо самого храму виріс гай з фруктових дерев, плоди яких, коли зрілі, дуже смачні. Храм, невеликий за розмірами, нагадує ефеський храм[208], а змайстрована з кипарисового дерева статуя богині схожа на золоту статую в Ефесі. /13/ Біля храму споруджена стела[209] з написом: «Священна ділянка Артеміди. Власник, який збирає з неї плоди, повинен щороку приносити в жертву богині десяту частину їх, а на решту коштів утримувати храм. Якщо ж він цього не виконає, він розкається згодом».

Розділ 4

/1/ Ті, що прибули в Керасунт морем, вирушили звідти далі тим же шляхом, а решта пішли суходолом. /2/ Коли вони підійшли до кордону моссінойків[210], то послали до них трапезунтця Тімесітія, який був проксеном[211] останніх, з питанням — чи йти їм через їхню область як дружню країну чи як країну ворожу. Моссінойки відповіли, що не пропустять еллінів. Вони покладалися на неприступність своїх укріплених місць. /3/ Тоді Тімесітій повідомив, що моссінойки, які живуть по той бік гір, — вороги цим моссінойкам. Було вирішено запросити їх і дізнатися, чи не згодні вони укласти спілку. Тімесітій відправився до них і повернувся з їхніми ватажками. /4/ Тоді ватажки моссінойків зустрілися із стратегами, і Ксенофонт став говорити, а Тімесітій перекладав: «Моссінойки, ми хочемо повернутися в Елладу пішки, бо в нас немає кораблів, але нам перетинають шлях ті люди, які, як ми чули, ворогують з вами. Якщо бажаєте, то ви можете стати нашими спільниками, відомстити їм за всю коли-небудь вчинену вам кривду і на майбутнє підкорити їх собі. /7/ Якщо ж, одначе, прогавите таку нагоду, то подумайте, лишень, /8/ звідки вдруге ви залучите до своєї спілки стількох воїнів?». /9/ На це вождь моссінойків відповів, що вони згодні і приймають спілку. «Отже, — сказав Ксенофонт, — скажіть, у якій справі ми потрібні вам, якщо станемо вашими спільниками, і як ви міркуєте посприяти нам у проходженні через цю країну?». /10/ Вони відповіли: «Нам до снаги вторгнутися у ворожу нам обом область з протилежного боку, а сюди прислати вам човни і людей, які допоможуть вам і вкажуть шлях». /11/ Відтак, склавши взаємну клятву в цьому, вони відійшли. А наступного дня вони прибули на 300 човнах-довбанках, причому в кожному човні перебувало по троє людей. Двоє з них висаджувалися на берег і шикувалося у бойовому ладі, а один чоловік залишався у човні. /12/ Човни відпливли, а залишені люди вишикувалися таким чином. Вони стали шеренгами, щонайбільше по 100 чоловік у ряд, подібно до того, як стоять навпроти один одного хори[212], причому кожний мав при собі щит, вкритий білою невичиненою волячою шкірою, схожий на листок плюща, а в правій руці — спис, завдовжки приблизно 6 ліктів, з вістрям на одному кінці; на другому кінці наконечник був круглястим на вигляд. /13/ На них були короткі хітони, які не сягали й колін, грубі, мов полотняні лантухи, а на головах шкіряні шоломи на кшталт пафлагонських, з султаном посередині, дуже схожі на тіару; у них були також залізні сокири. /14/ Один з них став співати, і всі рушили вперед, крокуючи в такт наспіву. Пройшовши крізь шеренги еллінських гоплітів, вони попрямували на ворогів, на те укріплене місце, яке видавалося найдоступнішим для нападу.

/15/ Останнє було розташоване попереду міста, яке вважалося головним містом моссінойків, де й стояла їхня фортеця. Через неї і велася війна, бо вважалося, що той, хто володіє фортецею, панує і над усіма моссінойками, а подейкували, нібито теперішні господарі володіють нею несправедливо, бо скористалися перевагою, захопивши силоміць спільну для всіх споруду.

/16/ За варварами йшли слідом і деякі елліни, але не за наказом стратегів, а задля грабежу. Вороги трималися спокійно доти, доки не наблизилися моссінойки. Коли ж ті підійшли до укріплення, вороги зробили вилазку, обернули їх у втечу і вбили багатьох варварів та кількох еллінів із супроводу і переслідували їх доти, доки не побачили, що їм на допомогу йде еллінське військо. /17/ Тоді вони повернули назад і стали відходити, повідтинавши голови вбитих; вони показували голови еллінам і своїм ворогам і водночас крутилися в танку під звуки якогось наспіву. /18/ Елліни ж дуже дратувалися з того, що вороги тепер ще позухвалішають і що їхні товариші, супроводжуючи моссінойків, повтікали разом із ними, хоча й тих було чимало. Нічого такого ще не траплялося у війську під час усього походу.

/19/ Ксенофонт з такої оказії скликав еллінців і сказав: «Воїни, не тривожтеся з приводу такої невдачі, бо ж вам відомо, що біда навчить. /20/ Насамперед, вам тепер відомо і те, що варвари, які вестимуть нас, справді ворогують із тими (моссінойками), з якими і нам доводиться вступати в бої. А ще ж і ті елліни, які необачно знехтували наше військове шикування і гадали, ніби пліч-о-пліч з варварами вчинять ті ж подвиги, які вони звершували разом з нами, зазнали справедливого покарання; вдруге вони навряд чи з охотою покидатимуть свій стрій. /21/ Однак вам тепер належить бути напоготові, щоб вирізнятися більшою розважливістю з-поміж дружніх нам варварів, а ворожим моссінойкам довести, що їм нині далеко братися до вас, аніж у випадку із солдатами, з якими вони билися, коли ті діяли в бою без будь-якого ладу».

/22/ Цей день вони провели ось таким чином, а наступного дня, влаштувавши жертвоприношення й отримавши сприятливі знаки, поснідали, вишикувалися колонами, розмістивши варварів у такому ж ладі на лівому крилі, і виступили, маючи між лохами стрільців, котрі трохи відступили від передньої лінії гоплітів. /23/ Річ у тому, що легкоозброєні з війська ворогів збігали вниз і кидали каміння. Лучники і пелтасти відганяли їх, а решта йшла розміреним кроком прямо на те укріплення, звідки напередодні були прогнані варвари й ті, що були з ними, бо там вороги вишикувалися, чекаючи на еллінів. /24/ Варвари витримали натиск пелтастів і вступили з ними в бій, та коли підійшли гопліти, вони повернули назад. Пелтасти тієї ж миті почали їх переслідувати нагору до міста, гопліти ж ішли слідом за ними, не порушуючи строю. /25/ Коли елліни вибралися нагору й опинилися біля будинків головного міста, усі вороги, зібравшись тут докупи, вступили в бій й почали кидати дротики, а ті, в кого були інші, дуже грубі й довгі списи, які ледве могла підняти одна людина, намагалися захищатися ними, не випускаючи їх з рук. /26/ Оскільки ж елліни не піддавалися і йшли далі вперед, варвари почали розбігатися також і з цього місця і залишили його, заздалегідь підпаливши. А їхній цар, перебуваючи у дерев’яній вежі, побудованій на вершечку міста, причому моссінойки годують його за суспільний кошт й охороняють там, не захотів покинути її, як і той цар, який перебував у раніше захопленому укріпленні, й обидва згоріли разом із дерев’яними вежами.

вернуться

206

За службу в спартанському війську Ксенофонтові був ухвалений вирок в Афінах на вічне вигнання з конфіскацією майна. У середині 80-х років 4 ст. Ксенофонт оселився в наданому йому лакедемонцями маєтку Скіллунті поблизу Олімпії, де жив до 370 р., займаючись сільським господарством, полюванням та літературою. У цей період він і написав «Анабазис».

вернуться

207

В Олімпії, де знаходився знаменитий храм Зевса, кожні чотири роки відбувалися всееллінські свята і змагання; сюди сходилися глядачі і подорожні з усієї Еллади.

вернуться

208

Храм Артеміди в Ефесі — один із найзнаменитіших грецьких храмів. Культ Артеміди Ефеської — одного з уособлень родючості — мав дуже велике поширення не лише серед греків, але й серед деяких інших народностей, які мешкали в Малій Азії, наприклад, у персів (див. кн. 1,6,7).

вернуться

209

Стела — кам'яна чи бронзова плита, яка ставилася на коротке ребро на могилах, біля храмів та біля інших споруд. На стелах вирізалися написи та рельєфні зображення; іноді їх покривали живописом.

вернуться

210

Моссінойки згадуються багатьма стародавніми авторами. Вони жили в лісистих узбережних горах на захід від Керасунта. Грецькою мовою слово «моссінойки» означає «люди, що живуть в моссінах», тобто високих дерев'яних будинках. Інша назва племені (у Страбона) — гептакомети.

вернуться

211

Проксен — гостинна людина.

вернуться

212

Хори грецького театру, які супроводжували піснями й діями гру акторів, під час своїх виступів шикувалися на оркестрі у певному порядку. Під час виконання хорових пісень у перервах між окремими частинами драматичної дії обидва напівхори ставали шеренгами один навпроти одного, причому окремі строфи виконувалися то однією, то іншою стороною хору.

1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 50
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)