Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
Можна запропонувати й іншу класифікацію інститутів конституційного права залежно від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.
Інститут народовладдя:
безпосереднє народовладдя (пряма демократія);
представницьке народовладдя (через обраних представників народу);
місцеве самоврядування.
Інститут конституційного оформлення народовладдя:
конституційний лад;
юридична конституція;
конституційні закони;
конституційна законність;
конституційні звичаї, традиції.
Інститут правового статусу людини та громадянина:
громадянство (постійний зв’язок особи й держави);
система основних прав і свобод людини та громадянина;
гарантії основних прав і свобод.
Інститут державного будівництва:
форма держави;
територіальна організація України;
механізм держави.
Конституційно-правові норми — це загальнообов’язкові правила поведінки, установлені чи санкціоновані державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права. Ці норми є особливим різновидом норм національної правової системи. їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Разом з тим конституційно-правові норми мають ряд специфічних якостей і ознак, які дають змогу виділити конституційне право в окрему галузь. Від інших видів правових норм вони відрізняються:
змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин — відносини народовладдя;
установчим характером, оскільки вони встановлюють порядок створення правових норм, обов’язковий для всіх інших галузей права;
вищою юридичною силою щодо інших правових норм;
особливостями структури (для них, як правило, не характерна тричленна структура — гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-правові норми, а саме норми-принципи, норми-декларації, норми-цілі, взагалі мають лише диспозицію, інші мають і диспозицію, і гіпотезу. Санкція міститься в конституційно-правових нормах лише в окремих випадках.
До характерних ознак конституційно-правових норм необхідно віднести такі:
найбільшу стабільність у порівнянні з нормами інших галузей права;
підвищений рівень охорони з боку держави;
прямий характер їх дії;
особливий механізм реалізації.
Конституційно-правовим нормам властивий також політичний характер, оскільки основним предметом цієї галузі права є державно-політичні відносини влади, тобто політичні відносини, що виникають і здійснюються у сфері функціонування держави. Однак характеризувати такі норми як суто політичні немає підстав.
Серед конституційно-правових норм значне місце займають нетипові нормативні положення, в яких безпосередньо не визначаються права та обов’язки суб’єктів. їх завдання в іншому: вони є сполучною ланкою між нормами різних галузей права, інтегруючим фактором, що забезпечує єдність і стабільність правової системи. Це нормативні приписи, які визначають загальні принципи конституційного права, норми, які гарантують певні права, установчі норми, юридичні конструкції, норми-дефініції тощо.
Багато конституційно-правових норм не мають гіпотези й санкції (наприклад, статті 1, 2, 3, 5, 7, 15, 20 та ін. Конституції
України). Гіпотези містяться в статтях 27, 82, 87, 111 та ін. Вказівки на санкцію є, зокрема, в статтях 56, 60, 62, 81 тощо.
Елементи конституційно-правової норми часто переплітаються між собою, і на практиці досить непросто виокремити їх «у чистому вигляді».
Санкції конституційного права мають особливості, що визначаються характером суспільних відносин. Найважливіша з них — профілактичне, організуюче та виховне призначення санкцій.
Специфічним є коло суб’єктів, які вповноважені застосовувати конституційно-правові санкції. Це насамперед народ, територіальні громади (населення адміністративно-територіальних одиниць), органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Засобом забезпечення реалізації конституційно-правових приписів можуть бути санкції (точніше кажучи, норми, які передбачають певні санкції) інших галузей права (це стосується статей 34, 47, 50, 52–56, 80, 81, 105, 111 Конституції України, охорона й реалізація яких забезпечується «спорідненими» нормами кримінального та адміністративного права).
Конституційно-правові норми класифікують за різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація конституційно- правових норм за їх змістом, який розкривається перш за все через предмет правового регулювання, уявлення про який дає система (зміст) Конституції України. У відповідності до цього всі норми можна поділити на декілька груп, які:
визначають основні засади конституційного ладу України;
закріплюють основні конституційні права та свободи людини та громадянина;
закріплюють народне волевиявлення (вибори, референдуми) та інші форми безпосередньої демократії;
закріплюють організацію державної влади: законодавчої, виконавчої та судової, влади Президента України, самоврядування тощо;
закріплюють територіальний устрій України, зокрема його визначальні принципи, систему адміністративно- територіального поділу, статус Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
Залежно від змісту конституційно-правові норми поділяють на матеріальні та процесуальні.
Матеріальні норми права виражають зміст діяльності державних органів, визначаючи їх правовий статус, а процесуальні норми закріплюють порядок, способи, методи здійснення цієї діяльності шляхом встановлення конкретних організаційно-правових (процесуальних) форм реалізації матеріальних норм права. Матеріальні норми відповідають на запитання «що робити?», а процесуальні — «як робити?»; взаємозв’язок між ними — це зв’язок змісту та форми.
Процесуальні норми є складовою практично всіх інститутів конституційного права України. їх функціональне призначення — обслуговувати інститут, забезпечувати реалізацію його норм. Особливо це характерно для таких інститутів, як виборче право, парламентське право (законодавча влада), зокрема законодавчий процес, місцеве самоврядування тощо.
Процесуальні норми відіграють особливу роль у конституційному праві. Без них неможливе втілення в життя конституційних інститутів і норм. Ними визначається порядок діяльності державних органів, прийняття рішень з питань їхньої компетенції, а також реалізація таких рішень. Вони мають особливе, виняткове значення для юрисдикційної діяльності Конституційного Суду України, яка має чітко визначений процедурно-процесуальний характер, дотримання якого є неодмінною умовою ефективного функціонування суду.
Конституційне право особливим чином поєднує в собі елементи матеріальних та процесуальних норм; воно є, так би мовити, матеріально-процесуальним. Нині не існує достатніх підстав для виокремлення з конституційного права його конституційно-процесуальної галузі. До того ж у багатьох випадках практично неможливо поділити конституційно-правові норми на матеріальні та процесуальні й зосередити останні в одному процесуальному акті, тобто є проблеми кодифікації таких норм.