Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ) існує вже понад 60 років. У часі між останніми війнами існували Українські Наукові Інститути у Варшаві, в Берліні, Університет і наукові об’єднання у Празі. Кілька українських науковців були (і є) членами чужоземних наукових інституцій і користувалися в них пошаною і авторитетом. А в році Божому 1958 читаємо в європейських енциклопедіях мало що не таке, як «українську мову видумав австрійський генеральний штаб».
Треба сказати, що редактори «Енциклопедії Британіки» не є москвинами чи поляками і дуже охоче виправляють помилки, але за умови, коли їм це докажете і науково обґрунтуєте. Чи наші науковці не мали тих наукових доказів? Мали цілі гори і мали фахівців. Лише не розуміли, що одна сторінка «Енциклопедії Британіки» (чи інших енциклопедій інших народів) для англійця чи американця є о небо більший авторитет, ніж десять томів нашої.
«Історію України», «Україну та її нарід», «Енциклопедію Україніку» і т. п. в чужих мовах почали українці писати в таборах для втікачів «на коліні» — без бібліотек і джерел, коли кількадесят тисяч українців вигнали чужинці баґнетами «на родіну». А кілька років перед тим у Галичині чи Празі не могли того зробити?
Видали кілька добрих книжок про Україну чужими мовами (це року Божого 1950 і пізніше). Оголосили заклик до народу: «Купуй народе, давай до чужих бібліотек». Нарід наш, як і кожний нарід, купував і не купував, а в чужих бібліотеках тих книжок не видко. Еліта написала кілька патріотичних статей, пригадуючи народові про його національний обов’язок, і на тому скінчила свій національний обов’язок вести той нарід, керувати тою акцією до кінця. Книжок тих і далі нема в чужих бібліотеках, а москвини заливають своїми.
Земля трясеться під ногами цілого світу. Може, завтра наша планета розлетиться на кусники. Москвин засипає чужинців своєю політичною і неполітичною літературою: викрадає з бібліотек наші, особливо політичні, наукові, як, напр., наші наукові словники; дбає, щоб навіть відомості про них не дісталися до каталогу словників усіх народів світу, що його видала ЮНЕСКО; пара наших патріотів рятує своїми власними силами неспалені ще наші словники, а так звана Українська Вільна Академія Наук (УВАН), що мала б очолювати і вести в науковім чужім світі боротьбу за українську самостійність, спокійненько вже 10 років дебатує над такими пекучими темами, як «українізми в мові М. Гоголя», а Україна року Божого 1958 не має ще повного словника своєї мови, ані одного технічно–наукового чужомовного, навіть не має словника синонімів. Переглядаючи тематику наукових засідань і конференцій УВАН чи НТШ, не знаєте: чи ті засідання були в Коломиї року 1890, чи ті науковці є тихі божевільні.
Що гірше! УПА жертвує дорогою кров’ю своїх героїв, посилаючи з України світові докази, що Україна бореться за свою державну самостійність. Українські націоналісти напружують всі свої сили, щоб доказати світові, що Україну завоювали МОСКВИНИ, а не мітичні «большевики». Москвини–емігранти напружують усі свої шахрайські здібності, щоб доказати, що Україна ніколи не хотіла і не хоче самостійности, і на доказ цього, Українська (?) Вільна (?) Академія (?) Наук (?) видає АНГЛІЙСЬКОЮ мовою праці про діяльність та ІДЕЇ найгірших ВОРОГІВ української державної самостійности: москвофіла–федераліста М. Драгоманова і москвофіла–комуніста В. Винниченка. Видають грубу книжку англійською мовою, в якій доводиться, що УССР заснували не москвини, але самі ж українці. Цю книжку написав, вибачайте, «українець».
Щоб придобритися американським жидам (бо ж мають вплив і гроші «приватних фондів») приймають до себе ворога української державної самостійности, який засипав американський уряд своїми меморандумами проти української самостійности, жида А. Марґоліна, автора книжки (англійською мовою), в якій доводив абсурдність ідеї самостійної України. Українці ще й почесний докторат йому за це дали, бо ж він був міністром (послом до Англії) УНР і в процесі вбивника С. Петлюри жида С. Шварцбарта стояв на боці вбивника.
Щоб і поляки не мали їх за «шовіністів», то роблять наукове засідання на пошану польського письменника А. Міцкевіча, того самого, який — за словами Й. Пілсудского — був духовим вождем Галлерівських полків, що «оґнєм і мєчем» підбили Галичину в 1919 році.