Короп по-чорнобильськи
Электронная книга - «Короп по-чорнобильськи». Краткое содержание книги:
Іншої думки щодо природного розуму бердичівців притримувався київський генерал-губернатор Бібіков. Ось цитата з його реляції до Санкт-Петербургу: “За хабарі в Бердичеві роблять усе, що хочуть. Тут відмиваються мільйонні капітали, вкрадені у держави. Бердичів прикриває від суду будь-який злочин”.
Звісно, до такого веселого життя Бердичів дійшов не одразу. Першу половину ХІХ століття місцевий люд годувався з ярмарків. Проводили їх тут, всупереч поняттю, що ярмарок має бути раз на рік, - аж 10 щороку. Кожен тривав від десяти днів до двох тижнів. А продавці і покупці з’їжджалися не те що з усієї Імперії, а мало не з усієї Європи.
Якби ми писали історичне дослідження про Бердичів, то розділ про ярмарки зайняв би у нас чимало місця. Але ми досліджуємо єврейські анекдоти, тому обмежимося лише короткою цитатою, котра сама по собі звучить, як анекдот. Зі спогадів сучасника: “Жоден ярмарок у Бердичеві не обходився без пригод - то поліцмейстера приб’ють, то когось в карти обчистять, то ще якесь буйство зроблять”.
Що ж до фольклору, то в ньому зафіксовано, зокрема, особливості готельного сервісу в Бердичеві під час вищезгаданих ярмарків.
За неписаною традицією єврейські комерсанти і контрабандисти селилися в одному і тому ж готелі. На ярмарках сюди набивалося стільки народу, що часто-густо мусили спати по двоє на одному ліжку.
Окрім того готель відзначався… як би це делікатніше сказати… невисоким санітарним рівнем. Постійні клієнти мирилися з цим, але траплялися такі, що ставили зависокі вимоги.
Багатий єврейський купець, ледь переступивши поріг згаданого готелю, замість “шолом алейхем” грізно запитує у хазяїна:
- Живність є?
- Що шановний має на увазі?
- Ясно, що не кіз. Клопи є?
- Храни нас, Боже, нема!
На ранок господар зустрічає купця в коридорі і ввічливо питає:
- Як спалося, шановний?
- Кепсько! До самого ранку так і не заснув.
- А що сталося?
- Знайшов у ліжку мертвого клопа.
- Не розумію. І оце ви не спали через одного-єдиного, та ще й мертвого клопа?
- Не зовсім. Треба було бачити, скільки живих і голодних родичів збіглися на його похорон.
* * *Початок ХХ століття. Бердичів. На традиційний весняний ярмарок з’їжджаються євреї з усієї Малоросії. Готелі переповнені. Місць немає. Але один із комерсантів пропонує господарю чималий навар, і той йому радить:
- На першому поверсі у самому кутку один дуже багатий оптовий продавець узяв у мене номер на два ліжка, а оселився сам. Поговоріть із ним, як єврей з євреєм, може, він вас і пустить.
Комерсант відчинив двері до вказаного номеру і побачив поважаного єврея, заглибленого у дуже важливу молитву - “вісімнадцять благословень”, яку не можна переривати жодним стороннім словом.
- Я, звичайно, вибачаюсь, - наважився комерсант, - але мене хазяїн прислав. Чи ви мене не пустите на вільне ліжко?
Поважаний єврей, не перериваючи молитву, киває головою на знак згоди.
Комерсант заходить, зачиняє за собою двері і вже сміливіше цікавиться:
- У мене тут справи комерційні в місті, доведеться побігати. Ви не заперечуєте, якщо я повернуть десь так під 12-у ночі?
Торговець, промовляючи молитву, крутить головою на знак, що не заперечує.
Тоді комерсант, набравшись нахабства, каже:
- То може я вже заразом із собою на ніч баришню приведу?
Торговець, не відриваючи очей від молитовника, показує два пальці.
* * *Ще один готельний епізод: реєстрація приїжджого.
- Прізвище, ім’я?
- Ізраїль Фіш.
- Вам ліжко чи номер?
- Номер! Окремий! І найкращий.
- Може, ще й з ванною?
- Ні, я тільки на прізвище фіш.
* * *Син власника бердичівського готелю приходить з гімназії і запитує батька:
- Тату, а що таке етика?
- Зараз я тобі на прикладі поясню. От сьогодні прийшов до мене клієнт. Напідпитку. І зажадав окремий номер. Я злупив з нього аж 60 рублів. Він дав 100 і забув забрати здачу. Отут і починається етика: що я маю зробити? Прикопати ці 40 рублів собі чи поділитися з моїм компаньйоном?
* * *Історія з життя бердичівських контрабандистів. Кажуть, реальна. Більше того, називають точну дату, коли це було. Літо 1917-го року, царя прогнали, більшовики ще не прийшли, в країні свавілля демократії і нестримна інфляція. Нові гроші (так звані керенки) нічого не вартують, тож контрабандисти переходять із ввезення товарів на нелегальну поставку валюти. Митники так-сяк, але все ж таки працюють.