Гра престолів

Коли пані Кетлін запитала про Ар’ю, септа пирхнула.

— На жаль, Ар’я свої руки позичила в коваля.

Ар’я сторожко зиркнула через кімнату, хвилюючись, чи не прочитала септа Мордана її думки. Але септа сьогодні на неї не зважала, бо заботилася коло принцеси Мирцели, вся усміхнена і у захваті. Не кожен день септі випадала честь навчати жіночих мистецтв принцесу королівського дому — так сказала сама септа королеві, коли та привела Мирцелу. Ар’ї здавалося, що Мирцелині стібки не надто рівніші за її, але септа Мордана щебетала дещо зовсім інше.

Ар’я ще раз оглянула свою роботу, шукаючи якогось способу врятувати її. Тоді зітхнула, відклала голку і похмуро зиркнула на сестру. За роботою Санса весело базікала, Бета Касель, маленька дочка пана Родріка, сиділа біля її ніг і не пропускала жодного слова, а Джейна Пул саме нахилялася, щоб прошепотіти їй щось на вухо.

— Про що ви там балакаєте? — раптом запитала Ар’я.

Джейна здригнулася, поглянула на неї та засміялася. Санса зніяковіла, Бета почервоніла, але жодна не відповіла.

— Та кажіть уже, — мовила Ар’я.

Джейна спочатку пересвідчилася, що септа Мордана не слухає. Мирцела якраз говорила щось, і септа сміялася разом з іншими паннами.

— Ми говорили про принца, — відповіла Санса солодким, як поцілунок, голосом.

Ар’я знала, про котрого принца йдеться: звісно, про Джофрі, того високого і вродливого. Сансі випало сидіти поруч із ним на бенкеті. Ар’ї, ясна річ, дістався малий товстун.

— Джофрі подобається твоя сестра, — прошепотіла Джейна, така горда, наче це якось стосувалося її. Вона була кращою Сансиною подружкою і дочкою управителя Зимосічі. — Принц сам сказав Сансі, що вона дуже вродлива.

— Вони одружаться, — замріяно прощебетала мала Бета, охоплюючи себе ручками. — Тоді Санса стане королевою на всій державі.

Санса мала совість почервоніти. Вона дуже гарненько червоніла. «Вона все робить так гарнесенько, ой лелечки», подумала Ар’я з глухою відразою.

— Бето, не вигадуй дурниць, — заперечила Санса, лагідно гладячи дівча по голові, аби пом’якшити різкі слова, а тоді подивилася на Ар’ю. — Що ти думаєш про принца Джофрі, сестро? Він справжній лицар, чи не так?

— Джон каже, що він схожий на дівчисько, — відповіла Ар’я.

Санса зітхнула, продовжуючи шиття.

— Бідний Джон, — мовила вона, — він заздрить, бо сам байстрюк.

— Він наш брат, — сказала Ар’я занадто голосно, порушивши пообідній спокій палати у башті.

Септа Мордана підняла очі. Вона мала кістляве обличчя, гострі очиці та тонкогубого рота, звиклого невдоволено кривитися.

— Про що це ти, дитино?

— Він наш зведений брат, — виправила Санса бездоганно точно та ввічливо, а тоді посміхнулася до септи. — Ми з Ар’єю говорили про те, яке щастя для нас сьогодні приймати в себе принцесу.

Септа Мордана кивнула.

— Це справді велика честь для нас усіх.

Принцеса Мирцела відповіла на ці вияви гостинності непевною посмішкою.

— Ар’я, чому ти не працюєш? — запитала септа і підвелася на ноги. Шурхотячи крохмалевими спідницями, вона перетнула кімнату.