Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— То була не чаклунка, — впевнено сказала Ґвен, — а відьма. Я навіть здогадуюся, хто саме. Батьки не описували тобі її зовнішність?
— Описували. Тато добре запам’ятав її, хоча ім’я вилетіло в нього з голови. Трохи пухкенька, невисока, рожевощока, з кучерявим темно-рудим волоссям, округлим веснянкуватий обличчям, зеленкувато-карими очима і кирпатим носом.
— Так і є. Це була старша сестра Айліш вер Нів, тоді ще просто сестра.
— І вона прибула на Лахлін, щоб прийняти в мами пологи? — запитав Бренан. — Навіщо? Який у цьому сенс? Інша річ, якби пояснила батькам, хто я такий, і запропонувала допомогу в переселенні на Абрад. А так просто щезла… Невже відьми вміють переноситися з місця на місце?
— Сестра Айліш нікуди не переносилася. Твоїм батькам і повитусі просто здалося, що вона миттєво зникла. Насправді ж на них було наслано чари забуття.
— О! — вражено протягнув Бренан. — Такі чари існують?
Ґвен кивнула:
— Вони дуже могутні, проте мають одне істотне обмеження. З їхньою допомогою не можна примусити людину забути минулі події — лише майбутні.
— Як це?
— Щоб викреслити з пам’яті певний проміжок часу, чари забуття треба накласти ще на початку цього проміжку. Так би мовити, поставити мітку, позначити момент, від якого стиратимуться спогади. У вашому випадку, гадаю, події розвивалися наступним чином. Сестра Айліш, визначивши, що народжується хлопчик, спокійно прийняла тебе, віддала матері — і саме тоді наслала на неї, твого батька та повитуху чари забуття. Далі сталося те, про що всі троє згодом забули, а коли все скінчилося, сестра Айліш знерухомила їх, пересунула на ті місця, де вони були в початкову мить дії чарів, знову поклала тебе до матері, а сама забралася геть. Після себе, вочевидь, залишила особливе плетиво, яке десь за півгодини спрацювало, активувавши чари забуття і одночасно скасувавши чари нерухомості. Можливо, в дрібних деталях щось було інакше, та я не сумніваюся, що загалом правильно відтворила хід подій.
— І про що ж могли забути мої батьки з повитухою? — запитав Бренан. — Що такого важливого сталося після мого народження?
— Ще одне народження. У твоєї матері була двійня — ти і твоя сестра-близнючка. Відьма, чия Іскра залишила в тобі відбиток. Айліш вер Нів забрала її і стерла з пам’яті твоїх батьків найменшу згадку про те, що в них, окрім сина, народилась і донька. Це вже не просто моє припущення, а доконаний факт. Власне, тільки так і з’являються на світ хлопці-відьмаки — у парі з сестрою-відьмою.
Приголомшеному цією новиною Бренанові геть-чисто відібрало мову. Він лише очманіло витріщався на Ґвен, а дівчина тим часом вела далі:
— Я відразу збагнула, хто ти такий, бо добре знаю твою сестру Шайну, а ти надзвичайно схожий на неї. Тому й була певна, що ти народився в Кередіґоні — адже саме звідти її привезла сестра Айліш. Тепер я розумію, що вона просто знайшла там молоде подружжя і вмовила їх, в обмін на маєток у Ґвидонеді, видати себе за Шайниних батьків. Таким чином вдалося приховати від усіх, що Лахлінський Бар’єр дав слабину. Гадаю, про це не дізнався ніхто, крім, звісно, самої Айліш вер Нів і дев’яти найстарших сестер. Люди думають, що ми з легкістю визначаємо, де й коли має народитися нова відьма, та насправді це дуже складна процедура, і за традицією її проводять найстарші. А коли вони з’ясували, що Іскра, звільнена після смерті сестри Брі вер Айрен, потрапила на Лахлін, то вирішили не розголошувати цього факту й доручили сестрі Айліш залагодити справу.
— Але ж це підло! — нарешті витиснув з себе Бренан. — Це жорстоко, не по-людському! Ваша сестра Айліш знала, що я відьмак, але кинула мене на Лахліні, змусила моїх батьків щодня, щохвилини ризикувати собою, щоб уберегти від поборників. А якби їх викрили, то спалили б на вогнищі разом зі мною. Ну, хіба так важко було забрати на Абрад усіх нас — і мене з сестрою, і тата з мамою? Зараз вони були б живі, я б дбав про них… — Хлопець замовк, відчувши, що на очі йому навертаються сльози.